Чуйна, красива і тендітна. Так про свою дружину розповідає Дмитро. Каже, у коханні зізнається щодня і досі пам’ятає як 5 років тому усміхнена, кароока дівчина полонила його серце.

Спільні інтереси і погляди на життя зблизили молодих людей. Рівно через рік у день знайомства Дмитро з Олесею вперше сіли на повітряну кулю. Цей політ для двох закоханих став особливим. Хлопець на висоті пташиного польоту освідчився.

– Я пам’ятаю, що не сказала так, але каблучку взяла і одягнула на палець. У мене почався один з найпрекрасніших періодів у житті, – каже Олеся.

Нині аби згадати ці почуття пара приїхала до Тернополя. Завтра вони вкотре підніматимуться у небо. Та щоб  насолоджуватися спільними хвилинами їм обом доводиться боротися. У Дмитра з дитинства генетичне  невиліковне захворювання – мукополісахаридоз. Його болять ноги, німіють руки, а без потрібного ферменту відмовляють внутрішні органи. Вижити допомагає лише щотижнева дороговартісна терапія.

– Обов’язково потрібно лікування, без лікування люди з таким захворюванням стають інвалідами і живуть дуже-дуже мало.

Попри важку недугу Дмитро навчився радіти щохвилини. Цьому завдячує найближчим людям –  мамі й коханій дружині. Жити Дмитру й Олесі допомагають і мрії. Пара багато подорожує, та в планах пізнавати світ зі своєю малечею.

– Ми хочемо бачити, як живуть інші люди, мріємо побувати у кожній частинці планети, – каже Олеся.

– У планах діти, хочемо двоє. Але спершу потрібно житло, аби будувати своє гніздечко і обов’язково, подорожувати, – Дмитро.

Цінувати миті і дарунки долі, радять молоді люди кожному. І звісно, кохати, бо ці почуття окрилюють, надихають і творять неможливе.