Про російські товари, продавців, які їх пропонують, і “Фокстрот”.
Пішли ми сьогодні із чоловіком пошукати нарешті пральну машинку. Бо коли роботи і без того море, обіпрати руками родину із чотирьох чоловік, кота і песика не так просто. Особливо, коли у тебе спинна грижа і стояти, пардон, раком у ванні, не можеш фізично.
Зайшли в один магазин, другий… третім був “Фокстрот” у “Подолянах”. Дивимось – ніби те, що нам треба – клас А+++, ціна – трошки більше 5 тисяч, є функція очистки речей від шерсті тварин навіть.
-Все, -кажу, -здається, це те, що нам треба. Давай ще проконсультуємось із продавцем..
Кликнули консультанта. Гарний такий молодий чоловік, меткий, уважний…
Питаю:
– А яка країна-виробник?
-Росія, – бадьоро відповів він.
-Ні, нам не підходить. Шукаємо щось інше.
Далі показує мені окрім “Беко”, “Індесіт” і ще якусь марку.
-Хто виробник?
-Росія, – так само бадьоро і радісно відповідає продавець.
-Нам не підходить.
І тут раптом із веселого і радісного перетворюється на злого та недоброго:
-А вам що до того?.. Хай Порошенко з себе починає!..
Сергій починає закипати.
-Так, нам – ПРИНЦИПОВО! Росія воює з нами. Чуєш ти! Я під ДАПом окопах просидів, ми друзів на цій війні похоронили, у нас вдови та сироти по всій Україні, а ти тут мені розказуєш…
В мене задрижали руки.
Ми розвернулись і пішли.
Всі машинки, які він нам пропонував, були російські!!! Здається, окрім якоїсь однієї.
Як це так? Як можна пропонувати товари з країни-окупанта і ще й обстоювати його позицію?
Це ж “Фокстрот”! Практично, національна мережа!!!!
Погано лише, що не сфотографувала. І навіть імені не запам’ятала.
Думаю, знайти його все одно буде не складно.
П.С.: І що це за така етика – переконувати клієнта, аби купили товар, звинувачуючи у чомусь Порошенка?