Форум українського Героя

 

Фокусною темою 25-го Форуму видавців у Львові оголошено «Ринок свободи». У межах фокусної теми організатори пропонують обговорити як змінюється ціна свободи під тиском обставин.

 

Звісно, крізь призму поняття свободи, варто оцінювати чимало подій або явищ. Як реальних, так і літературних. Проте дуже важливо, щоб у гонитві за модними форматами не втрачалось найактуальніше, найгостріше, найпотрібніше. Або, послуговуючись Донцовським формулюванням, – єдине, що є на потребу.

 

Наші дні тією одинокою і першочерговою потребою визначають українську перемогу. Передовсім – мілітарну. Але, зважаючи на гібридність війни, яку зараз ведемо із непримиренним ворогом, то перемогу тотальну, на всіх фронтах, в тому числі і художньо-літературному.

 

А перемогу, як відомо, творять герої. І тому вкрай важливо, щоб і на ювілейному форумі у Львові, і на усіх майбутніх мистецько-літературних форумах і фестивалях організатори, учасники та гості фокусувались на процесі творення образу новітнього українського героя. Справжнього. З великої літери, бо ми маємо на те право. Право прописане кров’ю наших реальних героїв минувшини і сьогодення.

 

Звісно, що у літературному вимірі ним рівноцінно може бути і доброволець-кіборг, і юний та веселий вояк УПА, і агент українських спецслужб часів УНР, і козак-характерник, і непереможний княжий ратник. Зрештою, на цю роль так само може претендувати скромний хлопчина із якогось файного міста, котрий має чіткий план порятунку нашої цивілізації. Важливо, щоб він випромінював таку харизму, якої б вистарчило для назви щойно відкритої нової галактики.

 

Зрештою, чому б це не бути цілій команді? Команді суперменів із українськими паспортами….

 

«Україно, мати Героїв», – цими святими словами розпочинається Молитва українського націоналіста. Молитва, як посвята, молитва, як пісня. Нескорена, незламана молитва-пісня новітнього українського Героя.

 

Помолімось, браття і сестри…

 

За нашу Перемогу!

КОНКІСТАДОР

Олег Вітвіцький. Відеоблог

Бувають такі особливі хвилини, коли слова народжуються десь у піднебессі, а ти відчуваєш себе інструментом для їхнього запису на папір. Іноді ці слова приходять з музикою… А ще рідше – з Молитвою…

 

Так склалось і цього разу.

 

«І розплинуся в Тобі я, і вічно житиму в Тобі, відвічна Україно, могутня і соборна!…», – молитовні слова, які у мить героїчного відходу до вічности зринули з вуст Василя Сліпака-«Міфа». Це були кров’ю писані слова із Молитви українського націоналіста, з якими «Міф» влився в лави «Небесного воїнства», залишивши нам взірець мужности і гідности. Це ті слова, з якими боролись і продовжують битись вже кілька поколінь Українських Героїв.

 

Вони, ці слова, кілька днів, після перегляду однойменного фільму Леоніда Кантера та Івана Яснія, не полишали мене. А згодом, в одну ніч переросли у пісню… Терпку, надривну, але звитяжну… Про Конкістадора… Чомусь, саме в такому образі гордого завойовника і воїна уявлявся мені Василь. А ще, перед очима, зринали кадри із виконання ним фрагменту арії тореадора з опери «Кармен», яку «Міф» виконував, виїжджаючи на розвідку із побратимами-добровольцями. «Тореадор – друг і брат солдату», «тореадор – це і конкістадор»…

 

Так народилась Присвята! Присвята, в першу чергу, Василеві Сліпаку, а в його образі – усім, НАШИМ… Тим, хто у піднебессі, хто вже не повернеться зі своєї, з нашої війни, за кого молимось і продовжуємо боротись ми, сущі…

 

В одному із своїх останніх інтерв’ю Василь Сліпак поділився мрією – заспівати «Ще не вмерла…» на залізничному вокзалі Дніпра о шостій ранку, після війни…

 

У мене, звісно, хоч і голос не такий потужний, проте Василева мрія тепер стала моєю…

 

І я точно знаю, що заспіваю на Дніпровському вокзалі і «Ще не вмерла», і «Розплинуся в Тобі я» рівно о шостій ранку, після війни…