Найбрудніше місто в Україні: рейтинг забруднених міст та причини у 2026 році

За даними моніторингу за перше півріччя 2025 року першість у списку найбільш забруднених міст України впевнено утримує Кам’янське Дніпропетровської області. Друге і третє місця — у Дніпра та Кривого Рогу. Уся трійка стабільно тримається на вершині антирейтингу вже кілька років поспіль, і це не випадковість, а прямий наслідок промислової спеціалізації регіону.

Комплексний індекс забруднення атмосферного повітря (КІЗА) у цих містах перевищує позначку 7,0, що відповідає високому рівню небезпеки для здоров’я. Пил, оксиди азоту, формальдегід та інші речовини накопичуються в повітрі через десятки років роботи великих підприємств хімічної, металургійної та гірничодобувної галузей. Багато з них досі використовують технології, які не відповідають сучасним екологічним стандартам.

Це не просто статистика. Це реальність, у якій живуть сотні тисяч людей: постійний пил на підвіконнях, специфічний запах біля промислових зон, частіші звернення до лікарів з проблемами дихання. Придніпров’я стало своєрідним епіцентром екологічного навантаження країни, і ситуація там вимагає окремої розмови.

Як визначають найбрудніше місто: що таке КІЗА і хто веде облік

Українська система оцінки якості повітря відрізняється від світових рейтингів на кшталт IQAir. Тут використовують комплексний індекс забруднення атмосферного повітря — КІЗА. Він враховує одночасно концентрації кількох пріоритетних забруднювачів, кратність перевищення гранично допустимих концентрацій і токсичність речовин. Якщо індекс перевищує 7 — рівень вважається високим, а при значеннях понад 10 — дуже високим.

Дані збирає державна мережа спостережень: Центральна геофізична обсерваторія імені Бориса Срезневського, місцеві лабораторії гідрометеорологічної служби та санітарно-епідеміологічні установи. У останні роки до моніторингу активно долучаються громадські проєкти з незалежними датчиками. Вони фіксують не лише середні показники, а й короткочасні сплески забруднення, які часто залишаються поза офіційною статистикою.

Важливо розуміти: КІЗА — це не один показник, а зведений результат. Місто може мати прийнятний рівень за одним забруднювачем і критичний — за іншим. Саме тому лідери рейтингу майже завжди виявляються містами з кількома великими промисловими об’єктами одночасно.

Актуальний рейтинг найбільш забруднених міст України

Джерело даних: Геофізична обсерваторія імені Бориса Срезневського за підтримки SaveDnipro.

Зверніть увагу на географію. Три з п’яти лідерів — це міста Дніпропетровської області. Придніпровський промисловий район сформувався ще в радянські часи як основа важкої індустрії країни. Сьогодні багато підприємств працюють на застарілому обладнанні, а повноцінна модернізація систем газоочищення та замкнених циклів потребує значних інвестицій і часу.

Чому саме Кам’янське та Придніпров’я опинилися попереду

Кам’янське (колишній Дніпродзержинськ) має потужну хімічну спадщину. Тут десятиліттями працювали великі виробництва мінеральних добрив, органічного синтезу та металургійні потужності. Викиди оксидів азоту, аміаку, сірководню та органічних сполук формували характерний «хімічний» фон повітря. Навіть після часткової модернізації деяких цехів місто продовжує лідирувати за інтегральними показниками.

Дніпро поєднує кілька типів навантаження: великі машинобудівні та хімічні підприємства, інтенсивний автотранспорт і щільну забудову. У результаті індекс забруднення тримається на високому рівні навіть у періоди, коли промисловість працює не на повну потужність.

Кривий Ріг додає до картини ще один вимір — гірничодобувну галузь. Тут не лише димлять труби металургійних комбінатів, а й працюють потужні гірничо-збагачувальні комбінати. Терикони — гігантські відвали пустої породи — височіють над містом і при сильному вітрі стають додатковим джерелом пилового забруднення. Деякі з них містять важкі метали та інші токсичні компоненти, які поступово вимиваються або розвіюються.

Війна внесла свої корективи. У прифронтових районах до промислових викидів додалися наслідки обстрілів: пожежі, руйнування складів пально-мастильних матеріалів, пошкодження очисних споруд. У тилових містах Придніпров’я основне навантаження залишилося промисловим, хоча економічні труднощі сповільнили плани з екологічної модернізації.

Які речовини роблять повітря небезпечним і як це впливає на здоров’я

Забруднене повітря в промислових містах щороку підвищує ризики хронічних хвороб органів дихання та серцево-судинної системи у тисяч людей, особливо серед дітей та літніх мешканців.

Основний «винуватець» — завислі частки пилу (PM10 та дрібніші PM2.5). Вони проникають глибоко в легені, викликають запалення, загострюють астму та хронічне обструктивне захворювання легень. Дрібні частинки можуть потрапляти в кров і впливати на серце та судини. У містах з активною металургією та видобутком руди концентрація пилу часто перевищує безпечні значення навіть у житлових районах.

Оксид азоту та діоксид азоту подразнюють слизові оболонки, сприяють розвитку респіраторних інфекцій і посилюють дію інших забруднювачів. Формальдегід та бенз(а)пірен належать до канцерогенів. Перший часто з’являється від хімічних виробництв і автотранспорту, другий — від коксохімічних та металургійних процесів. Важкі метали (свинець, кадмій, нікель) накопичуються в організмі роками і впливають на нервову систему, нирки та кровотворення.

Офіційна статистика показує вищу частоту звернень з бронхітами, пневмоніями та алергічними захворюваннями саме в регіонах з високим КІЗА. Діти, які ростуть у таких умовах, мають більше шансів на розвиток хронічних патологій у дорослому віці. Це не означає, що кожен житель автоматично захворіє, але ризик суттєво зростає порівняно з містами з чистішим повітрям.

Не тільки повітря: вода, ґрунт і відходи

Повітря — найпомітніша, але не єдина проблема. Річка Дніпро, яка годує водою мільйони людей, отримує промислові стоки з усього басейну. У деяких районах якість води в мережі водопостачання вимагає додаткового очищення навіть після станцій водопідготовки. Грунти біля великих підприємств часто містять підвищені концентрації важких металів — це обмежує можливість вирощувати овочі та фрукти на присадибних ділянках без лабораторного контролю.

У Кривому Розі особливу увагу привертають терикони. Це не просто «гори сміття». Деякі відвали займають десятки гектарів, досягають висоти 100–150 метрів і продовжують «дихати» пилом десятиліттями після завершення відсипки. Частина з них періодично самозаймається або виділяє гази. Для міста це одночасно екологічна, візуальна та соціальна проблема.

Побутові відходи — окрема історія. Багато українських міст досі не мають сучасних полігонів та заводів з переробки. У промислових центрах обсяги сміття зростають швидше через більшу щільність населення, а сортування та рециклінг розвиваються повільно.

Що відбувається зараз і чи є шанси на покращення

Деякі підприємства останніми роками встановлюють нові фільтри та системи газоочищення. Громадські організації регулярно публікують дані незалежного моніторингу і тиснуть на владу та бізнес. З’являються місцеві екологічні програми та петиції. Проте повноцінна трансформація потребує системних рішень: оновлення технологій на рівні цілих галузей, жорсткішого контролю за викидами та реальних штрафів за порушення.

Євроінтеграційний курс України передбачає поступове приведення промислових викидів до європейських стандартів — це один з найпотужніших зовнішніх стимулів для змін у найближчі роки.

Війна, звичайно, відсунула екологічні пріоритети на другий план. Після її завершення з’явиться вікно можливостей для «зеленого відновлення»: реконструкція пошкоджених підприємств за новими стандартами, розвиток відновлюваної енергетики та сучасних систем моніторингу. Міста, які сьогодні очолюють антирейтинг, можуть стати майданчиком для пілотних проєктів з чистіших технологій.

Жителям забруднених міст варто звертати увагу на щоденні дані якості повітря (доступні на відкритих платформах), використовувати якісні фільтри в приміщеннях у періоди підвищеного забруднення, озеленювати балкони та двори і, головне, не залишатися осторонь громадського контролю. Чисте повітря — це не подарунок, а результат спільних зусиль держави, бізнесу та громадян.

Кам’янське, Дніпро, Кривий Ріг та інші промислові центри Придніпров’я сьогодні символізують стару модель розвитку, за якої економічне зростання ставилося вище за екологію та здоров’я людей. Змінити цю модель можливо. Питання лише в тому, наскільки швидко і рішуче суспільство візьметься за це завдання. Дані моніторингу вже є. Залишилося перетворити їх на конкретні дії.