Думаєте, котлети – це кульки з м’ясного фаршу або якихось перемелених овочів? А ось і ні. У перекладі з французького слово côtelette означає приготований шматок м’яса на кістці (стегно або ребро). Та й взагалі саме слово “котлета” походить від французького côtelé (ребристий) або côte (ребро). А кульки з фаршу (як м’ясного, так і овочевого) називати котлетами стали набагато пізніше.

 

Якщо ж говорити саме про котлети, то їх різновиди є у всіх національних кухнях світу. Правда, називаються вони інакше, але суть від цього не змінюється.

 

Січеники. Насправді в українській кухні є свої котлети, які називаються січеники. Просто чомусь це слово мало використовується у повсякденні. Січеники готують з подрібнених (січених) м’яса, риби та овочів. Звідси, власне, і назва. З фаршу формуються кульки, які обвалюють у панірувальних сухарях і обсмажують з обох боків до утворення золотистої скоринки.

 

Шніцель. Віденський шніцель – це, мабуть, найвідоміша котлета у світі. Візитна картка австро-угорської кухні уже давно вважається практично інтернаціональною стравою. Представляє собою добре відбитий пласт м’яса у паніровці з сухарів та яєць. Смажать шніцель, зазвичай, на свинячому жирі. І щоб ця так звана котлета просмажилася правильним чином, жиру у пательні повинно бути стільки, щоб шніцель у ньому плавав. Подають шніцель зазвичай з картоплею або зеленим салатом. І так, справжній віденський шніцель повинен мати вражаючі розміри, якщо він буде перевищувати розміри тарілки – не біда.

 

Адана-кебаб. Кебаб взагалі-то це загальна назва страв, приготованих на шампурах. Тобто фактично кебаб може бути з бакладанів, перцю, кабачків і просто шматочків м’яса. А довга котлетка, нанизана на шампур, називається у турецькій кухні адана-кебаб. Турки, як правило, подають такий кебаб зі свіжими овочами, кускусом (як гарячим, так і холодним) і пропонують запивати усе це айраном.

 

Мітітеї та кирнецеї – традиційні страви молдавської і румунської кухонь, які з вигляду нагадують маленькі ковбаски без оболонки. В принципі, це те ж саме, що і турецький адана-кебаб. Різниця лише у тому, що на відміну від кебабу, їх смажать не на шампурах, а на решітці. Мітітеї готують з яловичого та баранячого м’яса, а кирницеї – зі знежиреної свинини. І у ті, і у ті згідно з рецептом додають бульйон, часник, чорний перець, чебрець та сіль.

 

Котлета по-київськи. Куди ж без неї. Мабуть, єдина котлета, назва за якою закріплена офіційно. Правда, в англійській мові її просто називають Chicken Kiev, але суть від цього не змінюється. Представляє собою відбите куряче філе з начинкою із зелені та вершкового масла. У класичному рецепті на одному з кінців котлети повинна бути закріплена куряча кісточка.

 

Джерело: harchi.info