Події пекельного серпня 2014 року стали чи не найтрагічнішими сторінками сучасної історії України та російсько-української війни. Тисячі загиблих і зниклих безвісти, тисячі тих, хто з останніх сил виривався із «вогняного кільця смерті», коли росіяни дали надію на «зелений коридор» і почали безжально гатити з «градів», а наші бійці, яких практично кинули на поталу свої ж воєначальники, рятувалися, як могли. Тепер українці матимуть змогу побачити ці трагічні сторінки знову. Та, на щастя, не «в живу», а на екрані. Бо ті, хто пройшов це пекло, переконані: таке забувати не варто, а їм – то й взагалі неможливо, – пише Вголос. Сценарист фільму “Іловайськ 2014” – журналіст і письменник Михайло Бриних.
В інтерв’ю з журналістами сценарист зазначив:
“Я не шукав спеціально героїв для сценарію фільму, бо ж «донбасівці» спілкуються між собою, тримаються разом. Тому ми з режисером Іваном Тимченком зустрічалися з кількома «донбасівцями», які мали дуже сильні особисті історії, які й стали частиною фільму.
Загалом я написав близько шість версій сценарію, бо весь час ми щось додавали, змінювали деталі. Спочатку мене вразила історія поранених бійців – «Бішута» і «Нікітоса», які, відірвані від своїх, залишилися в окупованому Іловайську, те, що їх шукали, а вони опинилися у випадковій квартирі і не знали, чого їм чекати. При цьому історія їх перебування у цьому помешканні була настільки драматичною, що на її основі можна було б згодом створити театральну п’єсу.
Щодалі сценарій збагачувався новими дрібницями і лініями. В остаточному його варіанті з’явилися вже надзвичайно важливі для цього фільму сцени – сцени розстрілу бійців під час виходу з Іловайська – «Іловайського котла», а також лінія, пов’язана з виходом ще двох бійців, які самостійно проривалися з оточення, чого не було в початковій версії. Тому робота над сценарієм тривала практично до кінця зйомок, бо дрібниці вимагали уваги – загалом десь півтора року. Минулого року, упродовж серпня-жовтня, відзняли основний масив. Окремі кадри дознімали ще і цього року. Загалом знімали в Києві, під Києвом, у закинутому селі Липняжка, яке було дуже схоже на Іловайськ, Макарові тощо.
Фільм «Іловайськ 2014» – це не те кіно, під час перегляду якого можна їсти попкорн. Він досить важкий для перегляду, особливо для тих людей, які знають суть подій. І коли ми нещодавно переглядали майже остаточний варіант, то «Бішут» сказав: “Я не уявляю, як показувати це кіно дружинам і матерям цих загиблих бійців, бо вони зовсім по-іншому сприймають ці події». Та й навіть під час зйомок, коли знімали сцени, де загинули бійці «Донбасу», люди це сприймали по-різному. Дехто хоча й розумів, що це фільм, але їх просто «накривало» і було важко емоційно брати участь у таких сценах і відтворювати ці події.”
