Що відбувається в Судані: три роки війни, яка розірвала країну навпіл

У Судані вже понад три роки триває одна з найжорстокіших і найменш висвітлених воєн сучасності. Те, що починалося як суперечка між двома генералами за владу, перетворилося на повномасштабну громадянську війну, яка розділила країну на частини, знищила інфраструктуру і поставила десятки мільйонів людей перед загрозою голоду та загибелі.

З 15 квітня 2023 року Збройні сили Судану (ЗСС) під керівництвом генерала Абдель Фаттаха аль-Бурхана воюють проти Сил швидкого реагування (СШР) на чолі з генералом Мохамедом Хамданом Дагало, відомим як Хемедті. Бої спочатку спалахнули в Хартумі, а потім перекинулися на Дарфур, Кордофан та інші регіони. Сьогодні країна фактично розколота: одна частина під контролем армії, інша — під владою СШР.

Гуманітарні наслідки жахливі. За оцінками ООН, майже 34 мільйони людей — понад 60% населення — потребують термінової допомоги. Це найбільша гуманітарна криза у світі на сьогодні. Голод офіційно підтверджено в Дарфурі та Кордофані, а мільйони родин втратили все: домівки, поля, надію на мирне життя.

Як усе почалося: від альянсу до кровопролиття

Коріння нинішньої війни сягає 2019 року, коли масові протести скинули багаторічного диктатора Омара аль-Башира. Після цього країною правила перехідна військова рада, де ключові ролі відігравали Бурхан (глава армії) та Хемедті (командир СШР, які виросли з сумнозвісних «джанджавід» — арабських ополчень, звинувачених у геноциді в Дарфурі на початку 2000-х).

Спочатку генерали були союзниками. Але з часом суперечки щодо майбутнього СШР — чи інтегрувати їх в регулярну армію, чи залишити автономною силою з власними економічними інтересами (зокрема контроль над золотими копальнями) — переросли в відкриту ворожнечу. 15 квітня 2023 року напруга вилилася в бої за Хартум. СШР швидко захопили значну частину столиці, включаючи аеропорт і президентський палац, але армія не здалася.

Війна швидко поширилася. СШР захопили штат Гезіра, змусивши сотні тисяч людей тікати. Армія, своєю чергою, зосередилася на відвоюванні ключових позицій. До березня 2025 року ЗСС повернули контроль над більшою частиною Хартума. Проте це не стало переломом — просто переформатувало фронт.

Сучасна карта війни: країна, розділена на дві частини

Станом на середину 2026 року Судан виглядає як держава, яка існує одночасно в двох реальностях. ЗСС контролюють схід і північ країни, включаючи порт Порт-Судан, який став фактичною столицею їхньої адміністрації. У травні 2025 року армія навіть створила там цивільну перехідну адміністрацію, визнану частиною міжнародної спільноти.

СШР, навпаки, закріпилися на заході. У жовтні 2025 року, після 18 місяців жорстокої облоги, вони захопили Ель-Фашер — останній великий оплот армії в Дарфурі. Тепер під контролем СШР майже весь Дарфур і значна частина Кордофану. Вони навіть створили власний «уряд» у місті Ньяла.

Між цими зонами — нестабільні фронти, де постійно спалахують бої, дронові удари та рейди. Дронова війна стала новою реальністю: тільки за перші місяці 2026 року від ударів безпілотників загинуло близько 700 людей. Лінія фронту проходить через густонаселені райони, де цивільні опиняються між двох вогнів.

Карта вище чітко показує, як Судан розділений: зелений колір — зони ЗСС на сході та півночі, червоний — території СШР на заході. Ця картина зберігається і в липні 2026 року, з локальними змінами на фронтах.

Гуманітарна катастрофа, яку важко осягнути

Цифри вражають навіть досвідчених гуманітарників. Понад 34 мільйони суданців потребують продовольчої, медичної та іншої допомоги. Це більше, ніж населення багатьох європейських країн разом узятих. Гостра нестача їжі загрожує понад 24 мільйонам людей. У Дарфурі та Кордофані офіційно зафіксовано famine — голод, коли люди не мають доступу до їжі протягом тривалого часу.

Переміщення населення — одне з найбільших у світі. Понад 12 мільйонів суданців покинули свої домівки всередині країни, ще понад 4,5 мільйона втекли за кордон — переважно до Чаду, Єгипту та Південного Судану. Багато хто живе в таборах, де не вистачає води, їжі та ліків. Лікарні в Хартумі та Ель-Фашері зруйновані або не працюють. Пацієнти з хронічними захворюваннями, зокрема діабетом, змушені купувати контрабандний інсулін, який часто псується через неправильне зберігання.

За три роки війни загинуло понад 130 гуманітарних працівників. Доступ до постраждалих районів часто блокується обома сторонами. Сексуальне насильство використовується як зброя, лікарні та школи стають мішенями. Усе це відбувається на тлі майже повного колапсу економіки: державні доходи скоротилися на 80%, а звичайні люди змушені виживати в умовах тотальної нестачі.

Зовнішні гравці та спроби зупинити війну

Війна в Судані давно перестала бути purely внутрішньою справою. Зовнішнє втручання — постачання зброї, фінансування, політична підтримка — значно затягує конфлікт. Обидві сторони звинувачують одна одну у воєнних злочинах, а міжнародні спостерігачі фіксують порушення з обох боків.

США у 2025 році запровадили санкції проти обох лідерів — Бурхана та Хемедті. Судан навіть подав позов проти Об’єднаних Арабських Еміратів до Міжнародного суду ООН, звинувачуючи їх у сприянні геноциду через підтримку СШР (справу відхилили). Мирні переговори в Саудівській Аравії та Бахрейні провалилися. У листопаді 2025 року СШР погодилися на гуманітарне перемир’я, запропоноване США, ОАЕ, Саудівською Аравією та Єгиптом, але армія поставилася до цього з підозрою.

Дронові атаки, облоги міст і відмова пропускати гуманітарні конвої стали буденністю. Поки одні країни закликають до миру, інші продовжують постачати зброю або використовувати ситуацію у своїх інтересах. Результат — затяжна війна, де цивільні платять найвищу ціну.

Що буде далі: чи є світло в кінці тунелю?

На липень 2026 року жодна зі сторін не має вирішальної переваги для повної перемоги. Країна розділена де-факто, економіка зруйнована, а суспільство травмоване десятиліттями конфліктів. Експерти вважають, що без реального припинення вогню, гарантій безпеки для цивільних і відновлення єдиного уряду Судан ризикує залишитися «зоною перманентної нестабільності» на роки.

Міжнародна спільнота продовжує закликати до негайного припинення бойових дій, повного доступу гуманітарної допомоги та початку inclusive політичного процесу з участю цивільних. Поки що ці заклики залишаються переважно словами. Тим часом у таборах біженців народжуються діти, які ніколи не знали мирного Судану, а в зруйнованих містах люди щодня борються за виживання.

Те, що відбувається в Судані, — це не абстрактна новина з далекої Африки. Це реальність, де кожна затримка з допомогою означає нові жертви, а кожне нове перемир’я, яке не виконується, — ще один крок до повного краху держави. Світ не може дозволити собі відвернутися від цієї кризи.