В’ячеслав Піховшек зник з екранів і соцмереж одразу після 24 лютого 2022 року. Один із найвідоміших проросійських телеведучих України, багаторічний соратник Віктора Медведчука, просто розчинився в повітрі. Багато хто був певен: він уже давно в Москві або десь під охороною російських спецслужб. Але реальність виявилася зовсім іншою.
У січні 2026 року журналісти «Телебачення Торонто» поставили крапку в цій історії. Піховшек не втік. Він живе в Києві. Спокійно, тихо, майже непомітно. І це не чутки — це цифровий слід, який неможливо проігнорувати.
Ця історія — не просто про одного пропагандиста. Це дзеркало того, як працювала проросійська медіамашина в Україні, і що сталося з її головними обличчями після повномасштабного вторгнення.
Хто такий В’ячеслав Піховшек: від філософа до рупора Медведчука
В’ячеслав Володимирович Піховшек народився 13 вересня 1966 року в містечку Тальне на Черкащині. Батьки — вчителі. Сам він закінчив філософський факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. Стажувався в Гарварді, Лейпцигу та університеті Коннектикуту. На чверть чех — його дід походив із містечка Локет поблизу Карлових Вар.
Наприкінці 1980-х він був серед студентських активістів. У 1991-му заснував Український незалежний центр політичних досліджень. А вже в середині 90-х став зіркою телебачення. Автор і ведучий «П’ятого кута» на «1+1», потім «Епіцентру», головний редактор ТСН. Саме в ті роки він тісно співпрацював з адміністрацією Леоніда Кучми, а згодом — з Віктором Медведчуком.
Після 2009 року кар’єра пішла вниз. Звільнення з «1+1», робота на проросійських майданчиках. З 2017-го — NewsOne, потім «Перший незалежний» і Ukrlive. Програми «Хронологія тижня», «Епіцентр української політики», «Протистояння». Риторика ставала все більш антиукраїнською. Критика Євромайдану, виправдання анексії Криму, нападки на ЗСУ — усе це лунало з його вуст майже щодня.
До 2022 року Піховшек став одним із символів медведчуківської пропаганди. А потім — тиша.
Зникнення: що сталося після 24 лютого 2022
Останні публічні дописи Піховшека у Facebook датуються січнем 2022-го. Більшість із них — критика «Детектора медіа». Після початку повномасштабної війни соцмережі замовкли. Ефіри припинилися. Канал Ukrlive закрили. І почалися чутки.
Хтось казав, що він у Москві. Хтось — що на «СВО». Хтось — що в Європі під чужим іменем. Журналісти перевірили російські бази даних. Жодних слідів перетину кордону. Жодної реєстрації. Жодної податкової активності в Росії. Нічого.
Тим часом інші пропагандисти обрали різні шляхи. Діана Панченко втекла до Росії, працює на Russia Today, народила дитину і використовує материнство в пропаганді. Олеся Медвєдєва подорожує Європою, записує відео для Strana.ua і називає себе «незалежною журналісткою». А Піховшек? Він просто зник.
Розслідування 2026 року: Київ, а не Москва
У січні 2026-го команда «Телебачення Торонто» опублікувала результати свого розслідування. Висновок був несподіваним навіть для найзапекліших скептиків.
Журналісти ідентифікували Telegram-акаунт, прив’язаний до українського номера, який використовував Піховшек. З цього акаунта він залишав коментарі в каналах представників УПЦ МП, зокрема священника-колаборанта Геннадія Шкіля, який утік до Росії.
У лютому 2025-го з того ж номера з’явився коментар під оголошенням про продаж книг у Facebook. А в червні 2025-го — замовлення книги про діяльність радянських і російських спецслужб. Доставка — через відділення «Нової пошти» в Києві, неподалік від адреси реєстрації Піховшека.
Пропагандист не на «СВО», не в Росії, а спокійно живе в Києві, читає московських попів і замовляє книжки про КДБ.
Це слова ведучого Анатолія Остапенка з «Телебачення Торонто». І вони точно передають суть.
| Персона | Де зараз (станом на 2026) | Чим займається |
|---|---|---|
| В’ячеслав Піховшек | Київ, Україна | Тихе життя, замовлення книг, коментарі в Telegram |
| Діана Панченко | Росія | Робота на RT, пропаганда, материнство як інструмент |
| Олеся Медвєдєва | Європа (часто змінює країни) | Відео для Strana.ua, критика України |
Дані таблиці зібрані на основі розслідувань «Телебачення Торонто» та матеріалів Главком і Детектор медіа.
Чому він не втік: кілька версій
Найпростіша відповідь — він не встиг. Медведчук виїхав раніше. Канали закрили. Кордон закрили. А Піховшек залишився. Інша версія — він просто не хотів. Київ — його місто. Тут квартира, тут звички, тут можливість пересидіти.
Є й третя: він досі вірить, що все зміниться. Що російські наративи знову стануть актуальними. Тому читає книжки про спецслужби. Тому спілкується з колаборантами УПЦ МП. Тому не виїжджає.
Народний депутат Ярослав Юрчишин після розслідування звернувся до СБУ та РНБО з вимогою допитати Піховшека. «В’ячеслав Піховшек був незмінним фаворитом Медведчука. От тільки хазяїн зміг опинитися в Росії, а Піховшек – ні. Залишився чекати в Києві», — написав депутат.
СБУ публічно не коментувала. Але сам факт, що людина, яка роками сіяла ненависть, спокійно живе в столиці під час війни, викликає закономірні питання.
Що це означає для українського медіапростору
Історія Піховшека — не унікальна. Багато хто з колишніх «зірок» медведчуківських каналів обрав тишу. Хтось емігрував. Хтось змінив ім’я. Хтось просто чекає.
Але Піховшек — особливий випадок. Він був не просто ведучим. Він був архітектором наративів. Тим, хто вміло перетворював кремлівські меседжі на «український» продукт. І тепер він сидить у Києві, замовляє книжки про КДБ і читає московських попів.
Це нагадування: пропаганда не зникає разом із каналами. Вона залишається в людях. І поки ці люди живуть поруч, ризик повернення старих наративів нікуди не дівається.
Станом на серпень 2026 року нових публічних слідів Піховшека немає. Він і далі живе в тіні. Але тінь ця — київська. І це вже не чутка, а встановлений факт.
В’ячеслав Піховшек не пропав. Він просто перестав бути помітним. А Київ, як виявилося, вміє ховати навіть тих, кого всі шукали в Москві.
