Зміст
У 90-ті роки, коли магнітофонні касети ще правили бал, а перші кліпи заполонювали екрани, з’явився голос, що одразу запам’ятовувався. Лері Вінн, справжнє ім’я Валерій Ігорович Дятлов, став тим самим блакитнооким блондином, чий стиль і пісні про кохання, вітер та мрії зробили його головним романтиком української естради тієї доби. Його творчість вийшла далеко за межі однієї країни й залишила слід у серцях слухачів по всьому пострадянському простору.
Народжений 17 жовтня 1962 року в Дніпрі, Валерій виріс у Вінниці, де й почав формуватися його характер. Закінчивши Вінницький політехнічний інститут у 1984 році, а згодом і Вінницьке музичне училище у 1993-му, він поєднав технічну точність з музичною пристрастю. Професійна сцена покликала його з 1990 року, а 1994-го з’явився сценічний псевдонім Лері Вінн, під яким артист швидко завоював популярність.
Сьогодні, у 2026 році, Лері Вінн живе в Києві, зберігає активну громадянську позицію та нагадує про себе новими проєктами. Його історія — це не лише спогади про минулу славу, а й приклад того, як артист залишається вірним собі крізь десятиліття змін.
Ранні роки та перші кроки на сцені
Дитинство та юність Валерія Дятлова минули у Вінниці. Там він закінчив елітну школу №2 і здобув першу вищу освіту в політехнічному інституті. Музика завжди була поруч, але шлях до професійної сцени виявився нешвидким. Після інституту майбутній співак працював у ресторанах, де щовечора виконував популярні запити на кшталт «Ах, какая женщина» по десять-двадцять разів. Це гартувало голос, сценічну витримку та вміння тримати зал.
У 1990 році почалися регулярні професійні виступи. Артист брав участь у фестивалях, здобував перші перемоги: на «Вітер зі Сходу» в Донецьку 1991 та 1992 років, на «Слов’янському базарі» у Вітебську 1992 року, на рок-фестивалі в Дубні 1993 року. Ці нагороди стали важливими сходинками. 1994 року з’явився псевдонім Лері Вінн, а з ним — чіткий художній образ: елегантний, романтичний, з характерним тембром і зовнішністю, що вигідно вирізняла його серед інших виконавців.
Прорив: «Ветер» та всенародна любов
Справжній прорив стався наприкінці 90-х. 1998 року Лері Вінн познайомився з композитором Ігорем Крутим на «Слов’янському базарі». Укладений контракт з компанією «АРС» відкрив нові можливості. Того ж року зняли кліп на пісню «Ветер» Анатолія Кірєєва — композиція стала фіналісткою московського фестивалю «Пісня-98» і швидко зазвучала скрізь.
Пісня «Ветер» не просто стала хітом — вона перетворилася на гімн цілого покоління, лунала на дискотеках, у машинах і вдома, супроводжуючи перші кохання та ностальгічні вечори.
1999 року зняли кліп на «Літак» у Санкт-Петербурзі — режисер Сергій Кальварський, оператор Влад Опелянець. Стрічку показували на MTV, у «Гарячій десятці» та інших популярних передачах. Тоді ж Лері Вінн разом з Ані Лорак знявся в кліпі «Голосуй по уму, голосуй за Кучму!» для президентської кампанії. Після перемоги Леоніда Кучми артист отримав звання Заслуженого артиста України. У 1996–1999 роках він вів музичну програму «Шлягер бо Шлягер», ставши впізнаваним обличчям телебачення.
Творча спадщина: пісні, стилі та альбоми
За роки творчості Лері Вінн записав понад п’ятдесят пісень у різних стилях — поп, джаз, рок, а також дитячі композиції. Він не лише виконував, а й складав музику, писав вірші. Альбоми виходили регулярно: «Вітер з острова дощів» 1997 року, «Бумажний кораблик» близько 2000 року, «Лері Вінн 19» 2012 року та інші. Дискографія включає також ранні роботи 1992–1993 років.
Ось найвідоміші треки, що досі викликають емоції:
- «Ветер» — візитна картка, пісня про свободу почуттів і легкість.
- «Самоліт» («Літак») — динамічна композиція з яскравим кліпом.
- «Бумажний кораблик» — ніжна балада про дитячі мрії та дорослі почуття.
- «Утони в море любви», «Фотографія на память», «В лабиринтах ночи» — глибокі ліричні твори з пізніших альбомів.
Кожна з цих пісень має свою історію й аудиторію. «Ветер» став саундтреком епохи, інші треки розкривають ширший діапазон артиста — від романтичних балад до більш драматичних історій. Кліпи знімали професійно, з участю відомих режисерів, що підкреслювало рівень виробництва того часу.
| Рік | Етап кар’єри | Ключові події |
|---|---|---|
| 1962 | Народження | Дніпро, початок життєвого шляху |
| 1990 | Професійний старт | Перші виступи на сцені, робота в ресторанах |
| 1994 | Новий образ | Поява псевдоніма Лері Вінн |
| 1998 | Прорив | Кліп «Ветер», знайомство з Ігорем Крутим, контракт з «АРС» |
| 1999 | Визнання | Звання Заслуженого артиста України, кліпи, телебачення |
| 2026 | Сучасний етап | Камео у фільмі «Ну, мам», інтерв’ю, активна громадянська позиція |
Дані про кар’єру узгоджено з матеріалами Енциклопедії Сучасної України.
Особисте життя, чутки та життєві уроки
Слава 90-х принесла не лише овації, а й чутки. У 2024 році з’явилися розмови, ніби артист працює таксистом у Вінниці. Сам Лері Вінн у 2026 році спростував це: він живе в Києві, на Оболоні, де зручно — метро під будинком, поряд озеро, вся інфраструктура поруч. У Вінницю навідується до мами та сестри, але не переїхав туди назавжди.
Особисте життя артист тримає досить приватно. Є дорослі діти: донька Поліна (27 років) та син Артем, який певний час жив у Японії, а тепер перебуває в Німеччині та США. Нова кохана жінка не з’являється публічно. У 2020 році Лері Вінн говорив про те, що образ Олега Винника частково запозичили з його фотографій 1998–2003 років. У пізнішому інтерв’ю він з гумором і прагматизмом згадував цю історію: пропонував або компенсувати, або зробити спільний проєкт, але до дуету справа не дійшла.
Цікавий епізод — постановочна «бійка» з Віктором Павликом на бенефісі в клубі Freedom. Для привернення уваги до концерту вони зрежисували короткий конфлікт: боксерські рукавички, шорти, «кров» від гриму, кілька раундів по тридцять секунд. Усе знімали й викладали в мережу. Сьогодні артисти залишаються в добрих стосунках. Цей випадок показує, як шоу-бізнес іноді грає на межі реальності та театру.
Сьогоднішній день Лері Вінна: Київ, волонтерство та нові грані
Після 2022 року Лері Вінн повністю розірвав зв’язки з російським шоу-бізнесом. Він називає Москву «басейном кислоти», де людяності не вижити, і підтримує лише Аллу Пугачову та Ігоря Крутого серед російських діячів (співпрацю з останнім завершив ще до 2014 року). Артист засуджує війну і використовує своє звання Заслуженого артиста України практично — воно допомагає швидше вирішувати волонтерські питання.
У нинішніх реаліях ти не знаєш, що буде навіть за годину, не те що завтра. Тому сенсаційні заголовки на кшталт «Як сьогодні живе Лері Вінн» іноді дратують — життя триває, і головне — залишатися корисним.
2026 року Лері Вінн з’явився в сімейному фільмі «Ну, мам» (з Наталією Сумською) у ролі самого себе. Камео вийшло живим: команда допомогла адаптувати текст під його манеру мовлення, зйомки були гнучкими. Артист ще не бачив фінальну версію, але чув позитивні відгуки — «і плакав, і сміявся». Після виходу надійшли запити з Голлівуду та Боллівуду, проте він ставиться до цього реалістично: одного камео недостатньо для потоку ролей.
Він веде записи спогадів — рукопис під робочою назвою «Життя — анекдот». Там історії від Гарика Кричевського до Леоніда Кучми та Нурсултана Назарбаєва. Колишній «придворний музикант» Кучми (епізод з гітарою на резиденції, після якого його почали запрошувати майже на всі події) ділиться яскравими, іноді кумедними історіями без надмірної пафосності.
Сьогодні Лері Вінн — це не лише ностальгія за 90-ми. Це артист, який пройшов шлях від ресторанних сцен до всенародної слави, пережив період відносного затишшя, чутки та повернення. Його голос досі звучить на стримінгових платформах, а образ залишається впізнаваним на вулицях Києва. Музика Лері Вінна — це частина культурної пам’яті України, жива й щира, як і сам виконавець.
