Коротко
- Народився 4 вересня 1977 року в Харкові.
- Має дві вищі освіти — економіст і юрист.
- Пройшов шлях від IT-бізнесу та девелопменту до голови Київської ОДА, міністра розвитку громад, керівника «Нафтогазу» і віцепрем’єра.
- У 2020–2022 роках очолював Міністерство розвитку громад та територій.
- З листопада 2022 до грудня 2024 — голова правління НАК «Нафтогаз України».
- З грудня 2024 по липень 2025 — віцепрем’єр-міністр — міністр національної єдності. Наразі фігурант кримінальних проваджень НАБУ.
Олексій Михайлович Чернишов — один із тих українських управлінців, чия кар’єра різко прискорилася після 2019 року. Від харківського підприємця з досвідом у IT і нерухомості він перейшов до керівництва областю, потім міністерством, державною компанією з багатомільярдними оборотами і нарешті посадою віцепрем’єра. Його шлях добре ілюструє, як бізнес-підхід намагалися перенести в державне управління в період великих випробувань.
Сьогодні про нього говорять не лише в контексті децентралізації чи енергетики воєнного часу. З’явилися і кримінальні справи, які суттєво змінили публічний образ. Тож розберемо послідовно: звідки він, як піднімався і на чому саме зупинився.
Ранні роки та освіта
Олексій Чернишов народився 4 вересня 1977 року в Харкові. Місто тоді ще було частиною Української РСР, а сам він виріс у середовищі, де технічна освіта і промисловість мали велику вагу. Батько працював інженером на заводі «Хартрон», пов’язаному з космічними програмами.
Вищу освіту здобував теж у Харкові. У 1994–1999 роках навчався в Харківському гуманітарному університеті «Народна українська академія» за спеціальністю «Економіка підприємства». Паралельно з 1996 по 2002 рік вивчав правознавство в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого. У 1999 році пройшов додатковий професійний курс з управління проєктами за стандартами міжнародного інституту на базі компанії Westinghouse у Пенсильванії, США.
Такий набір — економіка плюс право плюс проєктний менеджмент — пізніше став зручним фундаментом для роботи і в бізнесі, і в державних структурах. За спостереженнями, люди з подібним бекграундом часто легше переходять між приватним і публічним секторами, хоча й не завжди безболісно.
Бізнес-кар’єра до державної служби
Ще студентом Чернишов почав працювати в IT. У 1998 році він був менеджером проєктів у Westinghouse Electric Company. Потім перейшов до компанії Telesens, яка розробляла програмне забезпечення для телекомунікаційного бізнесу (дочірня структура німецької Telesens AG). У 2002 році разом із партнерами викупив українську частину групи — вона стала самостійною компанією.
З середини 2000-х увага змістилася на комерційну нерухомість. У 2004 році Чернишов прийшов у концерн АВЕК (пов’язаний із бізнесменом і політиком Олександром Фельдманом) на посаду віцепрезидента з розвитку. З листопада 2005-го став президентом концерну, а з 2008 по 2013 рік очолював наглядову раду.
У 2012 році заснував інвестиційно-девелоперську компанію Eastgate Development, яка займалася великими проєктами комерційної нерухомості та залученням іноземних інвестицій. Через два роки з’явилася інвестиційна компанія VI2 Partners з офісами в Києві та Відні. Також він ініціював Kyiv Vision Foundation — організацію, що підтримувала культурні проєкти і просування України за кордоном.
У цей період Чернишов був помічником-консультантом народного депутата Олександра Фельдмана у Верховній Раді кількох скликань (на громадських засадах). Це вже певний місток між бізнесом і політикою.
Вхід у державну службу: Київська область
28 жовтня 2019 року президент Володимир Зеленський призначив Чернишова головою Київської обласної державної адміністрації. Це стало першим великим державним призначенням. На посаді він пробув до березня 2020 року.
Робота в області збіглася з початком активної фази реформи децентралізації. Київська область — складна територія: близькість столиці, великий промисловий і аграрний потенціал, проблеми з інфраструктурою. Чернишов намагався застосовувати бізнес-підходи до управління — швидкі рішення, фокус на інвестиціях. Наскільки ефективно — оцінити складно, бо період був коротким.
Міністр розвитку громад та територій (2020–2022)
4 березня 2020 року Верховна Рада затвердила новий склад уряду, і Чернишов став міністром розвитку громад та територій України. На цій посаді він пропрацював до 3 листопада 2022 року.
Міністерство відповідало за децентралізацію, розвиток територіальних громад, житлово-комунальне господарство, будівництво і регіональну політику. Після початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022-го додалися завдання з відновлення пошкодженої інфраструктури. Чернишов координував швидку оцінку збитків разом зі Світовим банком і Європейською комісією. Також брав участь у спеціальній місії Президента до країн ЄС.
У червні 2022 року його призначили головою Штабу з підготовки до опалювального сезону 2022–2023. Це був один із найкритичніших моментів — країна мала пройти зиму під обстрілами енергосистеми.
Серед помітних речей того періоду — продовження реформи місцевого самоврядування і спроби налагодити механізми відбудови. Критики вказували на бюрократію і недостатню прозорість у розподілі ресурсів. Прихильники — на те, що в умовах війни система хоч якось працювала.
На чолі «Нафтогазу» (2022–2024)
3 листопада 2022 року Верховна Рада звільнила Чернишова з посади міністра, а вже наступного дня Кабінет міністрів призначив його головою правління НАК «Нафтогаз України». Він замінив Юрія Вітренка.
Компанія тоді була в глибоких збитках — за підсумками 2022 року консолідований збиток становив понад 79 мільярдів гривень. У 2023 році ситуація змінилася: група «Нафтогаз» показала прибуток 23,1 млрд грн. Це стало одним із ключових публічних результатів його керівництва.
Серед інших подій — рішення арбітражного трибуналу в Гаазі, який у квітні 2023 року зобов’язав Росію сплатити «Нафтогазу» 5 мільярдів доларів за збитки від захоплення активів у Криму 2014 року. Компанія також забезпечувала газопостачання в умовах постійних атак на енергетичну інфраструктуру.
Робота в «Нафтогазі» вимагала зовсім іншого масштабу рішень, ніж у міністерстві. Тут уже йшли мільярди, міжнародні контракти і постійний тиск з боку ринку та держави. За досвідом багатьох, хто спостерігав за цим періодом, саме тут Чернишов найбільше проявив себе як антикризовий менеджер.
Віцепрем’єр і міністр національної єдності (2024–2025)
3 грудня 2024 року Верховна Рада призначила Чернишова віцепрем’єр-міністром України — міністром національної єдності. Посада була відносно новою і фокусувалася на питаннях внутрішньої згуртованості, роботі з громадами і, певною мірою, на поверненні українців з-за кордону.
Він протримався на цій посаді до 16–17 липня 2025 року, коли весь уряд Дениса Шмигаля пішов у відставку, а міністерство пізніше об’єднали з Міністерством соціальної політики.
Період був коротким. Публічних гучних реформ за цей час не встигли провести. Натомість саме тоді почали розгортатися кримінальні провадження.
Кримінальні справи і нинішній статус
У червні 2025 року Національне антикорупційне бюро і Спеціалізована антикорупційна прокуратура оголосили Чернишову підозру. Йшлося про зловживання службовим становищем і одержання неправомірної вигоди у вигляді знижок на квартири. За версією слідства, сукупний дохід сім’ї за 2019–2024 роки був недостатнім для тих обсягів нерухомості, які фігурували в матеріалах.
Пізніше з’явилася друга справа, пов’язана з будівництвом і можливими схемами в енергетичній сфері (зокрема, згадки про «плівки Міндіча» і операцію «Мідас»). У листопаді 2025 року Вищий антикорупційний суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави. Заставу внесли.
Станом на середину 2026 року Чернишов більше не займає державних посад. Він залишається фігурантом проваджень, які ще не завершилися вироками. Усі деталі слідства публічно не розкриті повністю, тож остаточні оцінки давати рано.
Особисте життя
Олексій Чернишов одружений зі Світланою Олександрівною Чернишовою — доктором філологічних наук, професоркою Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Подружжя виховує двох синів (2006 і 2014 років народження) і доньку (2019 року). У червні 2025 року, за повідомленнями ЗМІ, частина родини тимчасово виїхала за кордон.
Сам Чернишов завжди тримав особисте життя відносно закритим. У публічному просторі більше з’являвся в ролі управлінця, ніж публічної персони з особистими історіями.
Що варто розуміти про його кар’єру
Шлях Олексія Чернишова — це класичний приклад швидкого підйому людини з бізнес-середовища в державне управління в умовах політичної турбулентності. Він приходив на посади в моменти, коли потрібні були швидкі рішення і досвід великих проєктів. У «Нафтогазі» йому вдалося показати фінансовий результат. У міністерстві і на посаді віцепрем’єра — уже менше часу і більше зовнішніх факторів.
Одночасно його історія показує, наскільки тонкою є межа між ефективним менеджментом і ризиками, які супроводжують доступ до великих ресурсів. Кримінальні справи, що з’явилися після 2025 року, стали для багатьох несподіванкою, хоча частина журналістських розслідувань попереджала про можливі проблеми раніше.
Якщо дивитися практично, то для тих, хто цікавиться українською політикою і державним управлінням, біографія Чернишова — корисний кейс. Вона демонструє і можливості, і вразливості системи, де бізнес-менеджери швидко отримують великі повноваження.
Сьогодні його ім’я частіше згадують у контексті антикорупційних процесів, ніж реформ. Але повна картина ще формується. Варто стежити за офіційними повідомленнями НАБУ, САП і рішеннями Вищого антикорупційного суду — саме вони дадуть остаточні відповіді на питання, які зараз залишаються відкритими.
