Переговори в Абу-Дабі: тристоронні перемовини України, США та Росії у 2026 році

У січні та лютому 2026 року в столиці Об’єднаних Арабських Еміратів відбувалися події, які могли вплинути на перебіг війни, що триває вже понад чотири роки. Вперше з лютого 2022 року представники України, Росії та Сполучених Штатів зустрілися в одному форматі — тристоронніх переговорах. Абу-Дабі став майданчиком, де намагалися обговорити параметри можливого припинення вогню, моніторинг домовленостей та інші складні питання.

Ці зустрічі проходили в умовах, коли Росія відновлювала удари по українській енергетичній інфраструктурі. Два раунди — 23–24 січня та 4–5 лютого — стали першими прямими тристоронніми контактами такого рівня. Вони не принесли прориву щодо ключових питань, але продемонстрували можливість встановлення контакту та дали конкретний гуманітарний результат.

Чому саме Абу-Дабі обрали майданчиком для переговорів

Об’єднані Арабські Емірати вже давно позиціонують себе як зручний майданчик для чутливої дипломатії. Країна підтримує робочі відносини зі Сполученими Штатами, має економічні зв’язки з Росією та розвиває контакти з Україною. Нейтральний статус, сучасна інфраструктура та досвід проведення міжнародних зустрічей зробили Абу-Дабі логічним вибором для сторін, які шукали місце поза звичними європейськими майданчиками.

Переговори відбувалися в палаці Аль-Шаті — закритому, престижному місці, що забезпечує конфіденційність. Емірати надали не лише логістику, а й певну «дипломатичну обгортку», яка дозволяє сторонам спілкуватися без зайвого публічного тиску. Це не перша спроба Еміратів виступати в ролі посередника в регіональних конфліктах, і саме ця репутація стала одним із факторів, чому саме тут відбулися перші тристоронні зустрічі.

Хронологія переговорів: два раунди за лічені тижні

Переговори проходили у стислі терміни, з невеликою паузою між раундами. Ось як розвивалися події:

Після другого раунду делегації домовилися інформувати свої столиці та повернутися до обговорень. Деякі джерела згадували можливість наступних зустрічей уже на території Сполучених Штатів.

Хто сидів за столом переговорів

Склад делегацій відображав серйозність підходу сторін. З американської сторони ключовими фігурами стали спеціальний представник Стів Віткофф та Джаред Кушнер. Участь брали також представники військового командування, зокрема генерал Алексус Гринкевич.

Українську делегацію очолював секретар Ради національної безпеки і оборони Рустем Умєров. У різних раундах брали участь і інші високопоставлені посадовці, зокрема з Офісу Президента. Російську сторону представляли керівник військової розвідки адмірал Ігор Костюков та спеціальний представник Кирило Дмитрієв.

Такий рівень учасників сигналізував: сторони готові були говорити безпосередньо, а не через посередників нижчої ланки. Це відрізняло абудабійські зустрічі від багатьох попередніх форматів.

Що саме обговорювали та де виникали головні розбіжності

Центральною темою залишалися територіальні питання. Росія наполягала на визнанні свого контролю над рештою Донеччини (близько 20 % області, яку вона не контролює повністю), а також на міжнародному визнанні анексованих частин Херсонської та Запорізької областей. Україна чітко заявляла: жодних територіальних поступок не буде.

Друга велика тема — механізми припинення вогню та його моніторингу. Обговорювали, як саме фіксувати порушення, хто і як здійснюватиме контроль на лінії зіткнення. Україна наголошувала на необхідності надійних безпекових гарантій, включно з можливістю розміщення західних сил після припинення вогню та підтримкою з боку Сполучених Штатів. Росія категорично відкидала присутність іноземних військ на українській території.

Додатково порушувалися питання контролю над Запорізькою атомною електростанцією та інші технічні аспекти. Попри широке коло тем, базові позиції сторін щодо території та гарантій безпеки не зазнали суттєвих змін.

Конкретні результати: обмін полоненими та відновлення військового каналу

Найвідчутнішим практичним наслідком переговорів став обмін 314 військовополоненими — по 157 осіб з кожного боку. Це був перший такий обмін за п’ять місяців. Президент України Володимир Зеленський назвав його значним результатом зустрічей.

Обмін торкнувся сотень родин, які отримали шанс на повернення близьких. Умовами війни такі кроки набувають особливої ваги — вони не вирішують політичних питань, але дають реальне полегшення людям.

Окремо США та Росія домовилися відновити високорівневий військово-військовий діалог, який було призупинено ще наприкінці 2021 року. Такий канал дозволяє швидше реагувати на інциденти та знижувати ризики ескалації.

Позиція України: мир без винагороди для агресора

Українська сторона послідовно наголошувала: будь-яке врегулювання має бути справедливим і тривалим. Воно не повинно залишати Росії «винагороди за агресію». Президент Зеленський підкреслював готовність розглядати різні робочі формати, якщо вони наближають реальний мир і гарантують безпеку на довгі роки.

Україна вже завершила консультації з партнерами щодо безпекових гарантій. Йшлося про створення коаліції охочих країн, які могли б розгорнути сили після припинення вогню, а також про американську підтримку у разі повторного порушення домовленостей Росією. Ці елементи залишалися важливою частиною української позиції за столом переговорів.

Що відбувається після Абу-Дабі та які виклики попереду

Переговори не стали точкою, де сторони підписали угоду про припинення вогню. Територіальні розбіжності та питання гарантій безпеки залишилися нерозв’язаними. Водночас сам факт проведення двох раундів прямих тристоронніх зустрічей уже вважається кроком уперед порівняно з попередніми роками.

Домовленості про продовження діалогу та відновлення військового каналу створюють технічну основу для подальшої роботи. Деякі учасники згадували можливість наступних зустрічей у форматі робочих груп за конкретними напрямками. Станом на середину 2026 року переговори залишаються одним із активних дипломатичних треків, хоча бойові дії тривають.

Для України ключовим залишається досягнення такого результату, який не лише зупинить гарячу фазу, а й забезпечить надійний захист від повторної агресії. Переговори в Абу-Дабі показали, що прямий контакт можливий навіть у найскладніших умовах. Вони також нагадали: за будь-якими дипломатичними формулюваннями стоять реальні долі людей — як тих, хто воює на фронті, так і тих, хто чекає рідних з полону.

Ці зустрічі стали частиною ширшої картини спроб знайти вихід із війни. Чи переростуть вони в більш масштабні домовленості — покаже час і позиції сторін за столом. Поки що Абу-Дабі зафіксував важливий момент: навіть у розпал конфлікту дипломатія не припиняє спроб шукати точки дотику.