Коротко
- За оцінками української воєнної розвідки станом на середину квітня 2026 року в росії було до 100 ракет Х-47М2 «Кинжал».
- У грудні 2025-го запас оцінювали приблизно в 50 одиниць — за кілька місяців він зріс завдяки виробництву.
- Річне виробництво, за даними ГУр, не перевищує 10–12 ракет на місяць.
- Західні аналітики фіксують, що у 2024 році росіяни запустили по Україні 50–70 «кинжалів», у 2025-му — 75–100.
- Основний носій — модифікований МіГ-31К. Їхня кількість обмежена, нових літаків цього типу росія не будує з 1990-х.
- Ракета дорога, складна у виробництві й уже не є «невразливою» — українські Patriot неодноразово її збивали.
Питання «скільки кинджалів у росії» з’являється щоразу, коли черговий МіГ-31К злітає з аеродрому в Саваслейці чи Ахтубінську. Люди хочуть зрозуміти: це ще сотні одиниць чи вже одиниці, які треба берегти. Відповідь не проста, бо точних відкритих даних немає. Але зібравши оцінки української розвідки, західних аналітиків і дані про замовлення, картина вимальовується досить чітка.
Станом на весну 2026 року запас «кинжалів» оцінюється в межах 80–100 ракет. Це не тисячі й навіть не сотні. Це обмежений ресурс, який росіяни використовують економно — переважно для ударів по важливих об’єктах або для спроб пробити протиповітряну оборону великих міст.
Що таке «Кинжал» насправді
Х-47М2 «Кинжал» — це аеробалістична ракета повітряного базування. Її часто називають гіперзвуковою, і формально вона дійсно розганяється до швидкостей близько 10 Махів на кінцевій ділянці. Але за принципом роботи це модифікована версія «Іскандера», яку підвісили під літак. Після пуску вона летить по балістичній траєкторії з можливістю маневрування.
Дальність після відділення від носія — приблизно 460–480 км. Якщо додати радіус дії самого МіГ-31К, виходить близько 1500–2000 км. Бойова частина — звичайна або ядерна, масою близько 480 кг. Вартість однієї ракети, за оцінками українських джерел, сягає близько 10 мільйонів доларів.
Головна перевага, яку декларували росіяни, — майже неможливість перехоплення. На практиці це виявилося перебільшенням. З травня 2023 року українські розрахунки Patriot регулярно збивають «кинжали». Іноді перехоплюють по кілька за одну атаку.
Скільки ракет є зараз
Найсвіжіші відкриті оцінки належать українській воєнній розвідці. Станом на середину квітня 2026 року в арсеналі росії було до 100 ракет «Кинжал». Для порівняння: на початок грудня 2025-го цей показник становив близько 50 одиниць. Тобто за чотири з половиною місяці запас подвоївся.
Це не означає, що росіяни різко наростили виробництво. Просто вони накопичували ракети, менше використовуючи їх у зимовий період, і паралельно отримали нові партії з заводів.
Західні аналітики, зокрема Fabian Hoffmann з Missile Matters, підходять до цифр обережніше. Вони вважають, що українські оцінки виробництва іноді завищені. Але погоджуються, що запас залишається обмеженим. Більшість вироблених ракет швидко йде в бій, а не лежить на складах роками.
Скільки всього виробили і скільки випустили
Точної кількості вироблених з 2018 року ракет ніхто публічно не назвав. Відомо лише про окремі замовлення. За документами, які цитують відкриті джерела, у 2024 році росія замовила 44 «кинжали», у 2025-му — вже 144. Це не означає, що всі вони були виготовлені вчасно. Реальний вихід з конвеєра, за оцінками, нижчий.
Щодо застосування:
- 2024 рік — 50–70 пусків по Україні;
- 2025 рік — 75–100 пусків.
У 2026-му темп поки що помірний. У червні, наприклад, зафіксували лише два пуски. Росіяни бережуть ресурс і використовують «кинжали» переважно в комбінованих ударах разом з «Іскандерами», «Калібрами» і дронами.
Якщо скласти орієнтовну математику: від початку повномасштабного вторгнення до літа 2026-го росіяни випустили по Україні, ймовірно, 200–250 «кинжалів». З урахуванням виробництва і втрат на перехопленнях поточний запас у 80–100 одиниць виглядає логічним.
Виробництво: скільки можуть робити
За даними ГУр на травень 2026 року, росія здатна виробляти до 10 «кинжалів» на місяць. Це приблизно 100–120 ракет на рік у найкращому випадку. Реальний обсяг, швидше за все, нижчий через дефіцит комплектуючих і санкції.
Порівняймо з «Іскандером». Того ж типу ракет 9М723 росіяни роблять значно більше — близько 60 на місяць. «Кинжал» складніший: потрібна спеціальна модифікація під повітряний пуск, інша система наведення, дорожчі матеріали. Тому обсяги завжди були скромними.
У 2024 році українська розвідка називала цифри 120–180 «кинжалів» на рік. Західні експерти пізніше оцінили ці дані як завищені. Фактичні пуски і документи на закупівлю показують більш скромні масштаби.
У практиці доводилося бачити, як деякі аналітики додавали «кинжали» до загальної статистики балістичних ракет і отримували завищені цифри. Насправді це окремий, досить вузький сегмент виробництва.
Носії: головне вузьке місце
Ракета сама по собі нічого не варта без літака, який її доставить. Основний носій — МіГ-31К. Це глибока модернізація старого перехоплювача МіГ-31. Виробництво цих машин припинили ще 1993 року. Нових МіГ-31К росія будувати не може — просто немає виробничої лінії.
На початку 2022 року спеціалізованих МіГ-31К було близько 12. До 2024-го, за оцінками The Military Balance, їхня кількість могла зрости до 24 за рахунок переобладнання. Пізніші дані української розвідки і відкритих джерел говорять про можливість мати понад 40 машин у різних модифікаціях (МіГ-31К/І). Але кожна втрата такого літака — серйозний удар. Літак не замінити за кілька місяців.
Також пробували використовувати Ту-22М3 і навіть Су-34, але основне навантаження лежить саме на МіГ-31К. Ці літаки базуються переважно в Саваслейці (Нижньогородська область) і іноді перекидаються ближче до кордону.
Коли українські сили завдають ударів по аеродромах базування МіГ-31К, ефект відчутний одразу. Менше носіїв — менше можливостей для масованих пусків «кинжалів».
Чому запас не зростає швидше
Кілька причин.
- Висока вартість і складність. Одна ракета коштує як кілька звичайних «Іскандерів».
- Залежність від імпортних компонентів. Навіть після локалізації багато електроніки і матеріалів залишаються проблемними.
- Пріоритет інших систем. Росіяни свідомо вкладають більше ресурсів у «Іскандери», «Калібри» і дрони — вони дешевші й масовіші.
- Втрати. Частина ракет збивається, частина не долітає через технічні відмови.
Після кожного великого удару з використанням «кинжалів» на складах стає помітно менше. Тому росіяни чергують типи озброєння: іноді йдуть тільки «Іскандери» і «Калібри», іноді додають пару «кинжалів» для ускладнення роботи ППО.
Наскільки небезпечна ця ракета сьогодні
У 2022–2023 роках «Кинжал» справді створював проблеми. Швидкість і траєкторія ускладнювали перехоплення. Але з появою в України систем Patriot і розвитком тактики ППО ситуація змінилася.
Перше підтверджене перехоплення сталося 4 травня 2023 року. Через 12 днів українські сили збили вже шість «кинжалів» за одну ніч. Відтоді такі випадки повторювалися неодноразово. Ракета вже не є «срібною кулею».
Водночас вона залишається небезпечною. Висока швидкість зменшує час реакції. Якщо пуск відбувається з великої висоти і з оптимальної позиції, перехопити її складніше. Саме тому росіяни намагаються запускати «кинжали» в комбінації з десятками інших засобів ураження — щоб перевантажити оборону.
За спостереженнями, найчастіше «кинжали» летять на Київ, Харків, Одесу та об’єкти критичної інфраструктури. Іноді — на аеродроми і склади.
Порівняння з іншими ракетами
| Тип ракети | Орієнтовний запас (квітень 2026) | Виробництво на місяць | Особливості |
|---|---|---|---|
| Х-47М2 «Кинжал» | до 100 | до 10 | Аеробалістична, дорога, обмежені носії |
| 9М723 «Іскандер-М» | до 200 | близько 60 | Наземний пуск, масовіша |
| «Калібр» | до 460 | близько 25 | Крилата, з моря і повітря |
| Х-101 | сотні | 40–50 | Стратегічна крилата ракета |
З таблиці видно: «Кинжал» — найменш масовий елемент російського ракетного арсеналу. Його цінність не в кількості, а в спробі створити додатковий тиск на ППО.
Що це означає на практиці
Росія не має необмеженого запасу «кинжалів». Кожен пуск — це витрати дорогого ресурсу. Тому їх застосовують вибірково. Коли ви чуєте про зліт МіГ-31К, це ще не означає, що обов’язково буде пуск. Часто літаки просто піднімаються, щоб змусити Україну вмикати ППО і витрачати ракети-перехоплювачі.
З іншого боку, навіть 80–100 ракет — це серйозна загроза. Особливо якщо їх зосередити на одному напрямку або використати разом з іншими засобами.
Для України ключ — подальший розвиток систем протиракетної оборони, розвідка аеродромів базування носіїв і удари по виробничих потужностях, якщо така можливість з’явиться. Кожна втрачена ракета і кожен пошкоджений МіГ-31К зменшують можливості росії.
Цифри, які ми маємо сьогодні, — це не секретні дані з сейфів. Це оцінки, зібрані з відкритих джерел, заяв розвідки і аналізу пусків. Вони можуть коливатися на 10–20 одиниць у той чи інший бік. Але загальний порядок величин зрозумілий: «кинжалів» у росії небагато, і вони не можуть компенсувати обмеження в інших видах озброєння.
Якщо слідкувати за темою далі, варто звертати увагу не тільки на кількість пусків, а й на те, з яких аеродромів злітають МіГ-31К і як часто. Саме носії зараз є слабкою ланкою цієї системи.
