Трохи про …стереотипи.
Екс- заступник мера Тернополя працює в Америці…кранівником. Вразило, чесно! Вразило, що вперше(!), за три роки життя на чужому континеті, його про це запитала…лікар- кардіолог, яка підтверджувала медичну страхівку. Зате в Україні це головне запитання при знайомстві, чи банальній зустрічі- розмові. І, на жаль, звучить воно традиційно не з великого зацікавлення людиною, як особистістю, а з інших, меркантильних інтересів. Тож, найщиріші гратуляції усім чиновникам, які не соромляться у поважному віці пересісти, наприклад, на кран! І які не соромляться про це відверто говорити! Хоча міг, як інші сказати, що працює, наприклад, менеджером?!
А якщо серйозно , то це в Україні скоро матимемо проблему з відсутністю кваліфікованих робітників, особливо з курсом на тотальну вищу освіту.Через рік- два путящого столяра не знайдемо, усі будуть з дипломами , отриманими в якомусь , ще одному районному філіалі. Інакше, в одному з міст Західної України не додумалися б замурувати сорокаметровий баштовий кран в новобудові, оточивши чотирма стінами! До слова, кажуть, його демонтовували після тої оказії частинами. І тільки у нас можна працювати нейрохірургом без медичного диплома. Мало того, ще й інститут для людини збиралися відкривати.
Інколи, думаю під впливом розмов з людьми та особистих вражень, може й ліпше би було, якби деякі чиновники (для яких, навіть початок зими взимку, то велика несподіванка), наприклад, плели …бісером?!
Як кажуть, наше буття визначає свідомість, і нікуди від цього не дітися.Звісно, не все так однозначно, але стереотипи, то страшна річ, позбутися їх не легко, бо коріння цього зла давнє, либонь ще від …печенігів. Люди самодостатні ніколи не залежатимуть від комплексів, стереотипів, чи чужої думки, яка вкрай рідко може претендувати на об”єктивність. Ось таке задзеркалля..