Саме тоді, коли пояснюєш дітям загальноприйняті правила, до тебе доходить їхня абсурдність.
Не кричи. Чому не кричи? Що поганого в тому, що дитина голосно проявляє свої емоції? Їй добре в цей момент. Або погано. Чому не кричати? Ну зрозуміло, що в кав’ярні чи в кіно, де люди відпочивають. В маршрутці теж зрозуміло. В замкненому просторі – зрозуміло. А на вулиці?
Не бігай. Якщо немає машин і знову ж немає замкненого простору, чому б не побігати? Хоче дитина, енергія в неї. Здорова вона, а здорова дитина бігає і кричить. І шкоду робить. На дерево наприклад лізе. Чи розбирає іграшку на запчастини. Здорова дитина взагалі торба з проблемами. Ментально і фізично здорова дитина галасна і вредна. І саме вона є найбільшим дратівником для навколишніх поміркованих і серйозних дорослих. Вони своїх не так виховують. Мовчимо тільки про те, що з тими дітьми за десять, двадцять років стає.
Страшно коли дитина мовчить і її не видно. Мені принаймні. Для мене це означає, що в процесі роблення граааандіозної шкоди, чи … хворі.
Так галасні діти проблема. Оточуючи дивляться на тебе з осудом. Але діти це взагалі проблема, не зважаючи на те, що вони неймовірне щастя. З моменту їх приходу в цей світ вони проблема, якщо вони здорові. Якщо вже приходять хворими це біда, а не проблема.
Вони створюють безлад і задовбують питаннями, вони приносять до хати мурах, жаб і воші. Вони заважають відпочивати і працювати. Але вони неймовірне щастя і найсильніше в цьому житті, ми боїмося втратити саме їх.
Колись я попросила брата забрати Дмитра з дитячого майданчика. Ми сиділи поруч в сквері. Малий не хотів додому, він хотів гратись. З криками “Я з тобою не піду, ти мені не тато!” він бігав навколо майданчика від Сергія. Я бачила і піднялася, щоб допомогти зловити вар’ята. А матусі на майданчику доки я дійшла, викликали міліцію. Мені не було соромно, коли вони дорікали мені, що дитя галасне і перелякало їх. Я похвалила Дмитра.
Я подивилася сюжет один і згадала цей випадок. Дівчинку викрали. Поруч була купа людей, а вона мовчки сіла в авто. Її знайшли досить швидко і живою. Але вже ніколи вона не буде такою, як була. Їй просто було соромно кричати і тікати. Так не культурно, це неправильно.
Я не хочу зручних дітей. Я хочу здорових і біля себе. Поруч. В дупу ті загальноприйняті правила. Нехай верещать. І якщо це комусь не подобається і дратує, це не мої проблеми, переживуть ( хоча насправді, це і мене дратує, але це мої проблеми, переживу)