Ще чотири роки тому в маленькому приміщенні Штабу Самооборони майдану Тернопільщини за день розпаковували десятки клунків з гуманітарною допомогою. Сьогодні таких одиниці. Тай ті, що приходять солдатам не знадобляться.
Сьогодні й місцеві жителі – допомагають менше, підсумовують волонтери. Тож активісти мусять перекваліфіковуватись.

– Я один залишився, працюю на роботі та займаюся волонтеркою. Зараз волонтерство пов’язане більше із керуванням, направленням бійців АТО, які тут. На фронт також відсилаємо допомогу, але вже не так масштабно, як раніше, – каже волонтер Штабу самооборони майдану Тернопільщини Роман Павлишин.
Склад Логістичного центру – перемістився у багажник маленького Рено. Величезне приміщення на Збаразькій – давно закрили, бо воно пустувало.
– Моя машина – маленька помічниця. Якщо немає на чому їздити, – допомагає найбільше. Зараз не передаємо все відразу і в одне місце передаємо небагато: каву, крупи, медикаменти, – каже волонтер Логістичного центру допомоги бійцям АТО Христина Феціца.
Частина медикаментів – у приміщенні кол-центру. Волонтери, чергують тут постійно. Бо прохання з фронту надходять так, як і 3 роки тому.

На рахунку тернопільського волонтера Василя Конька сотня поїздок у зону АТО. Він досі збирає речі у небайдужих, аби хоч трохи підтримати бійців не передовій. Обіцяє, робитиме це допоки стане сил.
– У нас дух не впав. Руки не опустилися. Чотири роки тримаємося і будемо дальше триматися. Йдемо вперед. Коли останній хлопець повернеться з війни тоді, можливо, припинемо свою діяльність, – координатор волонтерської групи «Схід та Захід єдині» Василь Конько.
Волонтери переконані, їхня робота потрібна. Бо навіть якщо закінчиться війна, є рідні загиблих бійців, які потребують допомагати. Тож вірять у небайдужість кожного.