Початок дня – як ранок нареченого. Випрасуваний костюм, натерте до блиску взуття, та позолочений годинник. Це Євген. Він – пенсіонер.  Розмінявши сьомий десяток, чоловік вирішив зайнятися танцями. Тепер щочетверга поспішає на гурток, де є для кого причепуритися. Таких, як Євген, тут понад двадцять. Наймолодшому танцівнику 55, найстаршій – 81. Ще пів року тому, вони напам’ять знали назви пігулок від серця та тиску, а тепер:

«Вальс, танго, ча-ча-ча, краков’як , фламенко», – пенсіонерка Майя Черник.

Перевзуваються, наводять красу та розсовують крісла – тут підготовка до хореографії  починається не з розминки.

«Підбираємо зручний одяг, звичайно, що його міняємо, бо поруч з нами стоять партнери, яким треба подобатись, бути молодою, бути запальною, бути життєрадісною», – каже пенсіонерка Богдана Габлевич.

Вони пунктуальні та не прогулюють. Поважні пані та пани вчать сучасні та класичні танці, а от мотивацію мають різну. Хтось хоче скорегувати фігуру.

«Я схудла на 12 кг за 2 місяці», – розповідає пенсіонерка Лідія Закамаров

Хтось, у таких зустрічах, найціннішим вважає спілкування.

«Дружина померла, сам в чотирьох стінах, тому такі зустрічі – це розрада», – зазначає пенсіонер Казимир Бенцеровський.

А комусь набридла рутина.                          

«Відірватися від баняків хочеться, від підлоги, від пральної машини, сюди я приходжу з великим задоволенням», – каже Галина Краснопольська.

Галина найстарша учасниця. Їй – 81. Жінка каже, після танців з’являються нові сили, тому що усі негаразди залишаються поза «паркетом».

«В мене настає нова молодість якась, якби не показувати моє обличчя, то я б подумала, що ще зовсім молода. Коли приходжу сюди танцювати, то в мене нічого не болить – ні ноги, ні серце, хоча в мене сердечна недостатність», – розповідає пенсіонерка Галина Краснопольська.

Перших хореографічних па Галину вчать майже у п’ятеро молодші викладачі. Танцювальні гуру пенсіонерів кажуть, ті дадуть фору навіть молодим професіоналам.

«Учні дуже дуже стараються, хочуть показати, які вони є. З ними легше працювати, хоча треба кожен крок показати, але з ними веселіше і драйвовіше», – ділиться хореограф Інеса Куліковська.

Те, що пенсіонери змінилися не лише зовнішньо, але й внутрішньо видно неозброєним оком, каже психолог Наталія Жученко. У немолодих танцівників покращився стан здоров’я та настрій.

«Після того, як вони стали танцювати, вони стали активніші і в них  з’явилась жага до життя. Багато негативних емоцій в тілі застрягають і за допомогою рухів та танців, іде розблокування цього», – зазначає психолог Наталія Жученко.

Безкоштовні заняття для людей за п’ятдесят – започаткували у міському територіальному центрі соціального обслуговування. Там кажуть, долучитись до танцювального проекту може кожен.

«Щоб бути відвідувачем, треба бути людиною «золотого» віку, прийти до нас і оформити документи», – повідомляє перший заступник директора Тернопільського міського територіального центру соціального обслуговування населення Ірина Семенишин.

Злагоджені та відточені на репетиціях рухи, зовсім скоро можуть побачити усі тернополяни. Адже учасники проекту готують святковий номер до Дня міста. Там, усі гуртом хочуть довести – танцювати ніколи не пізно.

Юліана Діткун, Сергій Русаков у Фокусі дня, МедіаТОР