Ми можемо вільно обійти машину, яку припаркували на тротуарі, переступити через яму чи калюжу, обійти рекламну «спотикачку», які виставлені біля кожнісінького магазину чи закладу торгівлі. Для звичайної людини це просто перешкода, але для слабозорих чи незрячих – це кам’яна стіна посеред дороги. Сьогодні, 15 жовтня, весь світ відзначає Міжнародний день білої тростини. Це день обізнаності, аби звернути увагу на ситуацію з дотриманням прав незрячих людей.
На Тернопільщині за даними УТОС на обліку перебувають понад 1000 людей із вадами зору. І щодня їм доводиться боротися за право на повноцінне життя.

– Складнощі нашого життя починаються з дрібниць. Це дорога з дому на роботу, в магазин чи парк. Тротуари або у ямах, або записані камінцями, через які ми постійно спотикаємось. Немає понижених спусків. Громадський транспорт зовсім не облаштований для людей з особливими потребами – сходинок багато, відчуття наче підіймаєшся на гору, а не до автобуса. Також, якщо треба скористатися громадським транспортом до 10 години – доводиться платити, бо наша пільга не діє, – розповідає голова громадської організації «Біла тростина – Рідне Тернопілля» Наталя Бучак.

Жінка зізнається членам її організації бракує сторонньої допомоги. У Тернополі кілька місяців діяла «група супроводу». Це була співпраця УТОС, міської ради та Центру зайнятості. Останні дві установи надавали соціальних працівників, які впродовж дня допомагали незрячим у побутових проблемах: сходити до лікаря, у магазин чи просто пройтися парком.
– Ці дівчата були нашими очима. Вони дуже допомагали. Їхній графік був розписаний з 9 ранку до вечора. Але з початком карантинних обмежень цю програму у Тернополі чомусь закрили, спираючись на обмежене фінансування. Але в інших містах вона досі діє, – продовжує пані Наталя.

Проте найбільша проблема, з якою зіштовхують інваліди по зору – пошук роботи. Більшість працюють на підприємстві УТОС, де немає ані умов праці, ані гідної заробітної плати.
– Обладнання на якому ми працюємо 70–х років випуску. Найновіше, що маємо, це станок 76 року. Зрозуміло, що з такою технікою важко конкурувати на ринку, де більшість процесів механізовані. Але ми беремося за кожну можливість заробити, бо не хочемо подачок, а лише мати змогу працювати та заробляти. Саме тому треба запровадити державну програму, де буде чітко прописано певні види роботи, які можуть виконувати лише люди з інвалідністю, – каже член громадської організації «Біла тростина – Рідне Тернопілля» Богдан Котик.

Щоб зрозуміти проблеми незрячих, треба самому закрити очі і пройтися вулицями міста. Тоді для таких людей створюватимуться належні умови. Так вважає кандидат у депутати до Тернопільської міської ради Сергій Лупійчук.
– Свого часу депутати Луцької міської рад зробили такий експеримент і пройшлися з закритими очима вулицями міста. Вони не змогли подолати і кількох метрів. У Тернополі ситуація не краща. Але в нас про таких людей не говорять, бо їх не помічають. А не помічають тому що вони справді змушені сидіти вдома, бо не створені умови для їхнього повноцінного життя. Немає понижених тротуарів, звукових світлофорів, належного громадського транспорту. Це потрібно виправляти. Саме тому питання створення належних умов для людей з особливими потребами є одним з перших у моїй програмі, – наголошує Сергій Лупійчук.

Сьогодні, у Міжнародний день білої ростини та з нагоди 20–річчя громадської організації «Біла тростина – Рідне Тернопілля» її учасники влаштували святковий концерт. Це було свято української музики та щирих побажань. Серед запрошених гостей, донька Сергія Лупійчука – Іринка. Вона подарувала всім присутнім у залі пісню. Відео виступу з Фейсбук сторінки Сергія Лупійчука.

Довідково: Сергій Лупійчук тернопільський підприємець, генеральний директор «Агата–Буд», голова наглядової ради виробничого підприємства «Агата Стальконструкція». Кандидат у депутати до Тернопільської міської ради від ВО «Батьківщина». Балотується по округу №3 (Мікрорайон Східний, Канада, Старий парк). У виборчому бюлетені №01.