Незаконне збагачення посадових осіб — це правопорушення, яке дозволяє державі реагувати на випадки, коли особа, уповноважена на виконання державних функцій, набуває активи, вартість яких значно перевищує її задекларовані законні доходи. У 2026 році норма діє в редакції статті 368-5 Кримінального кодексу України та залишається важливим елементом антикорупційного механізму, доповнюючи систему електронного декларування та моніторинг способу життя.
Відмінність цієї статті від традиційних корупційних складів полягає у фокусі не на конкретній неправомірній вигоді, а на самій невідповідності між набутим майном та офіційними джерелами доходів. Прокурор повинен довести факт набуття активів, їхню вартість та перевищення законних доходів понад встановлений поріг. Такий підхід знімає з особи обов’язок доводити законність кожного активу, натомість покладає тягар доказування на державу.
Зміни 2025 року, внесені Законом № 4496-IX, знизили поріг відповідальності та розширили коло суб’єктів. Це зробило норму чутливішою до реалій воєнного часу, зокрема щодо посадовців, які приймають рішення у сферах з високими фінансовими потоками. Розуміння точного змісту статті, її елементів та особливостей застосування дозволяє краще оцінювати ефективність інструменту в цілому.
Історія формування норми в українському праві
Ідея криміналізації незаконного збагачення походить з Конвенції ООН проти корупції 2003 року, яку Україна ратифікувала у 2006 році. Конвенція рекомендувала, але не зобов’язувала держави запроваджувати таку норму за умови відповідності конституційним принципам. Перша редакція з’явилася у 2011 році як стаття 368-2, однак мала суттєві недоліки у формулюванні та механізмі доказування.
Після Революції Гідності норма була вдосконалена, але у лютому 2019 року Конституційний Суд України визнав попередню редакцію неконституційною. Основна причина — покладення на особу обов’язку доводити законність набуття активів, що суперечило принципу презумпції невинуватості та статті 62 Конституції України. Рішення зупинило низку проваджень і вимагало законодавчого коригування.
У жовтні 2019 року Верховна Рада ухвалила нову статтю 368-5. Вона зберегла ідею відповідальності за суттєве перевищення активів над доходами, проте чітко закріпила, що саме сторона обвинувачення повинна встановити всі елементи складу правопорушення. У червні 2025 року відбулися подальші зміни: поріг знижено до трьох тисяч прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а перелік суб’єктів доповнено членами військово-лікарських комісій та окремими категоріями посадовців, пов’язаних з процесами воєнного часу.
Склад кримінального правопорушення за статтею 368-5 КК України
Для кваліфікації діяння як незаконного збагачення необхідно встановити всі елементи складу. Законодавець детально розкрив ключові поняття у примітках до статті, що зменшує ризик неоднозначного тлумачення.
| Елемент складу | Зміст | Особливості застосування |
|---|---|---|
| Об’єкт | Встановлений порядок службової діяльності та авторитет державної влади у сфері протидії корупції | Захищає суспільні відносини, які забезпечують прозорість майнового стану посадових осіб |
| Об’єктивна сторона | Набуття активів (у власність або під контроль), вартість яких більше ніж на 3000 прожиткових мінімумів перевищує законні доходи | Набуття охоплює не лише пряму власність, а й активи третіх осіб, якщо доведено доручення або фактичний контроль; враховуються криптовалюти, зменшення зобов’язань, отримані послуги |
| Суб’єкт | Спеціальний — особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (згідно із Законом України «Про запобігання корупції») | З 2025 року розширено на членів ВЛК та окремі категорії, пов’язані з медико-соціальною експертизою; дія норми поширюється на період виконання функцій |
| Суб’єктивна сторона | Прямий умисел щодо набуття активів у ситуації очевидної невідповідності доходам | Прокурор повинен довести обізнаність особи про походження активів або обставини, що свідчать про свідоме набуття непропорційного майна |
Примітки до статті дають вичерпне визначення активів. До них належать грошові кошти, майно, майнові права, нематеріальні активи, криптовалюти, зменшення фінансових зобов’язань та роботи чи послуги, надані особі. Така широка дефініція дозволяє охоплювати сучасні форми накопичення капіталу, які важко зафіксувати традиційними методами.
При розрахунку різниці між вартістю активів та законними доходами не враховуються активи, які вже є предметом провадження про визнання їх необґрунтованими та стягнення в дохід держави. Це запобігає подвійному притягненню до відповідальності за одні й ті самі факти в кримінальному та цивільному процесах.
Порогове значення та його практичне значення
Станом на 2026 рік поріг становить три тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб. З урахуванням розміру прожиткового мінімуму, затвердженого на 2026 рік, це перевищує 9,9 мільйона гривень. Зниження порогу у 2025 році з попередніх значень розширило потенційне поле застосування норми, зробивши її дієвішою щодо середнього та вищого сегментів майна посадовців.
Поріг не є статичним — він прив’язаний до офіційного показника прожиткового мінімуму, який щороку переглядається. Це забезпечує адаптацію норми до інфляційних процесів та зростання вартості активів. Водночас розрахунок завжди проводиться з урахуванням конкретного періоду набуття майна та відповідних розмірів мінімуму.
Особливості доказування та реальна практика
Доведення незаконного збагачення вимагає комплексного фінансового розслідування. Слідство повинно встановити повний обсяг набутих активів, їхню ринкову вартість на момент набуття, а також підтвердити всі законні джерела доходів особи за відповідний період. Це включає аналіз декларацій, банківських рахунків, реєстрів нерухомості та транспортних засобів, а також перевірку можливих прихованих форм власності через родичів чи підконтрольні компанії.
Національне агентство з питань запобігання корупції запускає механізм моніторингу способу життя, результати якого часто стають підставою для початку кримінального провадження. Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура проводять подальше розслідування з використанням міжнародної правової допомоги для відстеження активів за кордоном.
Практика застосування статті 368-5 демонструє високу складність справ. Незважаючи на низку повідомлень про підозру, зокрема щодо суддів та колишніх високопосадовців на суми від десятків мільйонів гривень, кількість остаточних вироків залишається обмеженою. Причини — тривалі строки фінансового аналізу, необхідність залучення експертів та високий стандарт доказування. Деякі провадження завершуються укладанням угод зі слідством.
Взаємодія з іншими антикорупційними інструментами
Стаття 368-5 не існує ізольовано. Вона доповнює систему електронного декларування, спеціальну перевірку та цивільний механізм стягнення необґрунтованих активів. У цивільному провадженні стандарт доказування нижчий — достатньо обґрунтованої ймовірності, а не поза розумним сумнівом. Це дозволяє державі повертати активи навіть у випадках, коли кримінальне переслідування ускладнене.
Норма про незаконне збагачення виконує роль «запобіжного клапана»: коли важко довести конкретний факт хабарництва чи зловживання владою, але фінансовий розрив очевидний, стаття 368-5 дає можливість притягнути особу до відповідальності. Водночас вона не підміняє інші склади злочинів і застосовується лише за відсутності ознак більш конкретних корупційних діянь.
Після змін 2025 року очікується зростання кількості проваджень через розширення кола суб’єктів та зниження порогу. Це вимагає від правоохоронних органів посилення аналітичних можливостей та координації з Національним агентством з питань запобігання корупції.
Для посадових осіб ключовим залишається дотримання вимог щодо прозорості доходів та своєчасне декларування будь-яких значних надходжень. Будь-яке набуття активів, що виходить за межі задекларованих джерел, може стати предметом перевірки. Для суспільства норма символізує принцип, за яким публічна служба не повинна перетворюватися на джерело неконтрольованого збагачення.
Ефективність статті 368-5 залежить від якості розслідувань, незалежності судової системи та послідовності застосування. У 2026 році вона продовжує розвиватися як інструмент, що поєднує превентивну та каральну функції у боротьбі з корупцією.
