В українській фауні зареєстровано понад тисячу видів павуків. Більшість із нас упізнає від сили трьох-чотирьох: «той, що в кутку стелі», «той зі хрестом на спині» і «великого волохатого з городу». Решта тисяча живе поруч — у шпарі підвіконня, під дошкою в садку, у воронці за шафою — і рідко просить уваги.
Сусіди за кавою часто питають одне й те саме: що це за істота над ліжком і чи варто її боятися. Нижче — добірка фактів про види павуків в Україні, які справді трапляються в житлі, на стіні й у землі. Без сенсацій: більшість із них для людини безпечні й навіть корисні, бо з’їдають мух, комарів і плодових мошок.
Користуйтеся добіркою як короткою памяткою: спершу впізнати силует, потім зрозуміти звичку, і лише тоді вирішувати, чи лишати сусіда на місці.
Хатні павуки
У квартирі й на горищі найчастіше сидять не «дикі гості», а синантропні види — ті, що давно призвичаїлися до стін і батарей. Вони не шукають людину. Шукають тінь, вологу й дрібну живність.
Домовий кривоволос, Tegenaria domestica. Сірувато-коричневе тіло 7–11 мм, на черевці візерунок, схожий на риб’ячий хвіст. Плете лійкоподібну павутину в кутку, за шафою чи в підвалі й чатує всередині воронки. По Україні — від Карпат до степу. Кусає лише якщо його притиснути; слід зазвичай минає за кілька годин.
Великий хатній павук, Eratigena atrica. Найпомітніший «квартирний велетень»: тіло самиці до 18 мм, розмах ніг інколи сягає 7–12 см. Темно-коричневий, зі світлою стрілкою на грудях. Живе в гаражах, погребах, на горищах. Швидкий — до півметра за секунду — і воліє втекти, а не стати до бою.
Довгоногий косар, Pholcus phalangioides. Тонке сіре тільце близько 8 мм і ноги в кілька разів довші. Гойдається під стелею у ванній чи на кухні в рихлій, нелипкій сітці. При небезпеці трясе павутину, ніби танцює на ходулях. Хеліцери занадто тонкі, щоб серйозно прокусити шкіру; зате цей вид охоче полює на інших павуків.
Якщо в кутку висить безладна «ганчірка», а не ідеальне колесо — майже напевно хатній ткач, а не садовий гість. Такі тенета варто знімати вологою ганчіркою, а не руками: павук сам піде в щілину.
Мисливці на комах
Не всі павуки чекають у сітці. Частина бігає по стіні, паркану й листю й хапає здобич стрибком. Саме їх найлегше сплутати з «агресорами», хоча вони просто погано бачать велику людину й тікають першими.
Зебровий скакун, Salticus scenicus. Дрібна смугаста істота 5–9 мм з великими передніми очима. Сидить на сонячній стіні чи паркані, стежить, прицілюється й стрибає на муху. Мережі не плете. Для саду це безкоштовний сторож попелиці й дрібних мушок.
Павук-нянька, Pisaura mirabilis. Струнке коричневе тіло 12–15 мм і світла смужка вздовж спини. Самиця носить кокон у хеліцерах, а потім будує «ясла» з павутини серед трави. Часто трапляється на газоні й у ягіднику. Людину оминає.
Булавоногі мисливці роду Clubiona. Нічні бігуни без ловчої сітки. Вдень ховаються в згорнутому листі або щілині рами, вночі оббігають стіну за мухами. У квартирі з’являються випадково, через кватирку.
Відрізнити мисливця від ткача просто: немає колеса чи воронки — є швидкий біг і великі очі спереду. Залишати такого в садку вигідно: одна особина за теплу добу знімає десятки дрібних комах.
Павуки-ткачі
Колесо на калині чи зигзаг між стеблами малини — візитівка колопрядів. Вони не заходять у житло надовго: їм потрібне повітря, роса й летюча здобич.
Хрестовик звичайний, Araneus diadematus. На черевці білі або світло-бурі плями складаються в хрест. Самиця 20–25 мм, самець майже вдвічі менший. Сітка — правильне колесо діаметром інколи до півметра, зазвичай на висоті 1–2 м. Поширений по всій країні, від лісу до дачної ділянки. Для людини безпечний: хеліцери слабко пробивають шкіру.
Аргіопа тигрова, Argiope bruennichi. Жовто-чорно-біле черевце, ноги кільцями — звідси народні назви «павук-оса» і «зебра». Самиця до 2,5 см. У центрі сітки часто є зигзаг, стабілімент. Колись вид тримався півдня, тепер його бачать майже скрізь, включно із західними областями. Отрута слабка; укус можливий лише якщо стиснути павука в руці.
До і після тут видно неозброєним оком. На ділянці, де щоліта знімали всі тенета «для порядку», над компостом увечері стояв рій мошок. Коли дві-три сітки хрестовика й аргіопи лишили на кущах агрусу, за тиждень летючих дрібниць поменшало — павуки просто зайняли свою зміну.
Земні павуки
Під каменем, у щілині бордюру й на стежці між грядками живуть види, які майже не будують повітряних тенет. Їхній «дім» — норка або шовковий мішечок у траві.
Південноруський тарантул, Lycosa singoriensis. Найбільший павук української фауни: тіло самиці близько 3–3,5 см, з ногами до 7 см. Темно-бурий, волохатий, нижня сторона чорна. Риє вертикальну норку в степу, лісостепу, на березі річки й інколи на городі. Укус за силою близький до осиного ужалення: біль, почервоніння, іноді місцевий набряк. Системної загрози для здорової людини немає.
Інші павуки-вовки родини Lycosidae. Дрібніші за тарантула, сіро-коричневі, з візерунком на головогрудях. Бігають по землі й асфальті, самиці носять кокон, а потім дитинчат на спині. Восени їх частіше видно в місті: шукають щілину на зиму. Сітки над головою не плетуть.
Жовтосумий павук, Cheiracanthium punctorium. Світло-жовте або кремове тіло до 15 мм, передні ноги довші. Вдень сидить у щільному шовковому «мішку» серед трави й листя, вночі бродить. Укус пекучий, може дати набряк і нездужання на добу-дві, але смертельним не буває. Трапляється в садах і на луках, частіше на півдні й у центрі.
Якого павука бояться найбільше
Страх зазвичай чіпляється до чорного блискучого черевця або до великого волохатого силуету. Варто розвести ці два образи.
Каракурт, Latrodectus tredecimguttatus — єдиний вид в Україні, укус якого може дати важку системну реакцію. Самиця до 1–2 см, чорна, у молодих особин на черевці червоні плями, які з віком часто зникають. Живе в сухій траві, на городах, біля каміння й у норах гризунів на півдні: Одещина, Миколаївщина, Херсонщина, Запоріжжя, Донщина, Крим. Пік активності — з червня по вересень. Самець дрібний і практично безпечний. Каракурт сам на людину не полює: кусає, коли його притиснули взуттям, рукавицею чи одягом.
За даними обласних центрів контролю хвороб, випадки тяжких укусів лишаються поодинокими навіть у традиційному ареалі. Смертельні наслідки відомі, але рідкісні й частіше стосуються дітей, літніх людей або випадків без вчасної допомоги.
Хтось скаже: «Усі павуки отруйні, тож краще знищувати кожного». Формально отрута є майже в усіх видів — нею вони знерухомлюють комах. Для людини це не те саме. Хатній кривоволос, косар, хрестовик і скакун або не прокушують шкіру, або дають слід, як від комара. Справжня медична увага в наших широтах потрібна передусім після укусу каракурта, рідше — жовтосумого павука й великого тарантула при сильній алергії.
Стеатоди, або «несправжні каракурти», інколи заходять у ванну й комору. Вони темні, з блискучим черевцем, але отрута в них набагато слабша. Плутати їх із каракуртом не варто: той майже не оселяється в квартирі.
Як жити разом
Павук у хаті — не сигнал викликати службу. Спочатку вимкніть світло над ним або відійдіть на крок: більшість видів завмирає, а тоді тікає в щілину. Щоб перенести гостя, підставте аркуш паперу й накрийте склянкою. Винесіть на балкон, у під’їзд або в сад, ближче до стіни, не на пряме сонце.
Павутину в кутку знімайте раз на тиждень вологою ганчіркою. Це не «війна», а прибирання. Якщо хочете менше павуків у кімнаті, приберіть їхню їжу: мошок біля вазона, плодових мушок на кухні, комарів у ванній. Без здобичі хатній вид сам рідшає за два-три тижні.
На городі з кінця травня до вересня дивіться під каміння, дошки й рукавиці, особливо на півдні. Високі чоботи й рукавички під час прополки — простіша профілактика, ніж будь-який спрей. Хімію проти павуків у житлі ми не радимо: вона б’є й по корисних хижаках, і по диханню людей.
Часті запитання
Які павуки водяться вдома і чи вони небезпечні?
Найчастіше — домовий кривоволос, великий хатній павук і довгоногий косар. Вони не нападають. Укус можливий лише при сильному стисканні й минає як легкий укус комахи. Каракурт у квартирі майже не живе.
Як відрізнити мисливця від ткача?
Ткач сидить на сітці або в воронці. Мисливець бігає по вертикальній поверхні, має великі передні очі й стрибає. Якщо над головою немає колеса чи лійки — перед вами, швидше за все, скакун або нічний бігун.
Які павуки в садку приносять користь?
Хрестовик і аргіопа ловлять летючих комах. Скакуни й павуки-вовки знімають тих, хто повзає по листі й землі. Одна сітка хрестовика за теплу добу може втримати кілька десятків мух і комарів.
Чи правда, що всі павуки отруйні?
Отрута для полювання на комах є майже в усіх. Небезпечна для людини в Україні — передусім отрута каракурта. Решта видів або не прокушують шкіру, або дають місцевий біль без важких наслідків, якщо немає алергії.
Як прибрати павука, щоб не хвилюватися?
Склянка й аркуш паперу, винести за двері, не плескати долонею. Якщо павук уже вкусив і місце швидко червоніє, набрякає, з’явилися нудота чи судоми — промийте рану, покладіть холод і зверніться до лікаря, особливо після контакту з чорним павуком на півдні влітку.
Практичний порядок на дачі в серпні такий. Зранку огляньте рукавиці й взуття — це хвилина. На калині й аґрусі залиште дві готові сітки хрестовика: вони вже «працюють». У кутку веранди зніміть стару павутину, але павука перенесіть під стріху. За тиждень порівняйте: мошок над компостом менше, а в хаті тихіше, бо зникла їхня їжа.
Якщо після цієї добірки ви впізнали силует над шафою чи на грядці — цього досить. Більшість видів павуків в Україні лишаються звичайними сусідами. Їм потрібна щілина й кілька мух. Нам — спокійний погляд і склянка замість тапка.
