Небезпека на дорозі. Так водії називають подружжя тернопільських інвалідів, які з приходом тепла на своїх візках стають учасниками дорожнього руху.Ольга та Олександра свідомо виїжджають на проїжджу частину. Кажуть ризик  розуміють, але по-іншому ніяк.

 

– Іншого виходу немає, тротуари високі, під тротуарних спусків немає. Доводиться їздити дорогою, – каже  Ольга Гавриліна.

 

Пані Оля інвалід з дитинства. Її чоловік Олександр сів на візок 8 років тому після аварії. Попри пережите і сьогодні кожного дня доводиться боротися. Перші труднощі вже за порогом квартири.

 

Щоб трохи полегшити своє пересування, пані Оля минулого року  придбала електровізок. На новий коштів не вистачило, довелося брати вживаний. Візку вже 8 років, він постійно потребує ремонту. Тому на прогулянки подружжя виїжджає лише з набором інструментів.

 

– Ями на дорогах постійно доводиться об’їжджати, маневрувати, але не завжди це вдається.  Колеса стираються дуже швидко. Ми їх часто латаємо самотужки, – продовжує пані Оля.

 

Долати великі відстані самостійно подружжя не наважується. Так інколи доводиться. Нині син пані Ольги у лікарні, тож жінка пересідає на «ручний» візок і просити подругу про допомогу.

 

– У сина панкреонекроз. Зараз пішло загострення, він в інфекційному відділенні. Звісно що, хочеться бути біля дитини постійно, але їздити часто – нема змоги. Лише на дорогу йде більше години часу. Люди на візках відчувають кожну ямку, тому дорога дуже втомлює, – розповідає жінка.  

 

Більшість тротуарів міста не мають належного спуску, – кажуть в управлінні житлово-комунального господарства.  Належно облаштований лише центр міста.

 

– Близько 35% тротуарів облаштовані підтротуарними спусками.  Якщо робиться капітальний ремонт, то тротуари обов’язково понижені. За цим слідкує міський голова і депутати, – каже начальник управління ЖКГ Тернопільської міськради Олег Соколовський.

 

Не лише на контроль, але й на посилену роботу сподівається подружжя інвалідів. Кажуть таких як вони у Тернополі насправді  багато. Просто через ями на дорогах, високі бордюри та відсутність пандусів – багато хто змушений сидіти вдома. Але всі вони хотіли б жити повноцінно.

 

Попри власні труднощі, сьогодні пані Оля неабияк переймається через здоров’я сина. Каже, декілька років тому тернополяни вже рятували йому життя, допомагали фінансово. За чуйність неабияк вдячна, але сьогодні змушена знов упросити про допомогу.

 

– Знаю, що є люди які потребують більше. Але ми опинилися у безвихідній ситуації. Лікуємо сина на позичені кошти. Щодня перевіряємо карточку, чи бува не прийшла на рахунок пенсія. Віримо, що все буде добре і чин буде здоровий, – просить про допомогу Ольга Гавриліна.

 

Кошти можна перераховувати на картку – 4103 6112 1000 0800 (Unex Bank)