Енергійному та спортивному  Віктору Цицюрі цьогоріч 80. Останніх три десятки років чоловік живе у Тернополі, проте сам родом з села Раковець на Збаражчині. Там у спадок від батьків отримав пай – майже 3,5 га землі. Обробляти його самотужки не може. Каже, як і його сусіди, змушений здавати землю в оренду за безцінь.

 

– Максимальна орендна плата десь до 80 доларів за га, і то тільки з минулого року, а була 30. Це смішно, мала б бути в разів 5 більша. Земля має бути товаром, але скуповувати  її має державний банк землі, щоб без махінацій – вважає Віктор Цицюра.

 

Пенсіонер пояснює: сам потреби продавати власну ділянку не має, її залишить у спадок. Проте заради тих, у кого спадкоємців нема, а через мораторій збути її не можуть, оголосив державі війну. Шукати справедливості  пенсіонер подався до Європейського суду з прав людини. Не сам. Заручився підтримкою юристів Української Гельсінської спілки. Суд заяву прийняв і розглянув. До французького Страсбурга пенсіонеру  їздити не довелось.  Усі необхідні документи надсилав у Київ, і вже адвокати спілки відправляли їх у Європейський суд.

 

Цьогоріч українець отримав відповідь. Суд рекомендував українському уряду змінити законодавство щодо продажу землі. Такий результат пана Віктора не задовільнив, мовляв, жодної конкретики, а замість зобов’язати український уряд змінити законодавство і зняти мораторій – рекомендації.  Тому попри відповідь європейців, Віктор Цицюра відступати наміру не має. Каже, за порадами юристів, через рік знову позиватиметься до Європейського суду.