У селі Залужжя, що на Збаражчині, невідомі горе-відпочивальники смажили шашлики, використовуючи замість хмизу та сухого гілляччя дубові балки старовинної 250-літньої Свято-Михайлівської церкви. Храм у 2011 році ініціативна група залужанців та збаражан перевезла у розібраному вигляді з с. Горинки Кременецького району на Збаражчину, щоб відремонтувати святиню та встановити на Чернечій горі. Про це у соціальній мережі повідомляє Наталка Парова
– Про святотатство на Чернечій горі розповіли місцеві жителі, які побачили, що залишили після себе відпочивальники, коли наступного дня гнали корів з пасовиська. Селяни були вражені і спантеличені побаченим. Їм було невтямки, як таке можна було вчинити – бенкетувати та розважатися на святому місці, облаштувавши свою «відпочинкову зону» з церковних, посвячених будівельних матеріалів та старовинних балок, з яких 250 років тому була побудована церква, використовуючи їх не лише як імпровізовані столи та лавки, а й як паливо для багаття, – пише пані Наталя.
Настоятель церкви у селі Залужжя отець Михайло Найко, каже на такий крок хтось пішов усвідомлюючи про наслідки.
– Як можна було не побачити, що рівненько поскладані та накриті від дощу під навісом, пронумеровані, вирізьблені старовинні дубові балки були зовсім не схожі на звичайні дрова для розпалу, – обурюється отець Михайло. – Щоб витягнути їх із стелажу, потрібно було мати неабияку силу та діяти групою осіб, оскільки балки масивні, шестиметрові, з гранями 14 см та 30 см. Вочевидь, ці бузувіри усвідомлювали, що роблять. І таке святотатство вчинили не москалі, не приїжджі сепаратисти, а свої, місцеві манкурти-яничари, і від усвідомлення цього факту ще болючіше, – наголошує священик.
Також, як розповідає отець Михайло на Чернечій горі та на Підзамочку має розміститися музей під відкритим небом. А дерев’яна церква мала б стати унікальних експонатом.
– Ми дізналися, що у Горинці є старовинна дерев’яна церква, яка громадою не використовується, люди збудували велику муровану церкву, усі ікони зі старої церкви перенесли до нової. Стара була в аварійному стані, п’ятнадцять років церкву заливали дощі й сніги, вона була фактично розкрита, після того, як буревій зірвав з куполу бані частину бляхи. Ця церква рідкісна, адже не трьохскладна більшість церков, а чотирьохскладна, бо до притвору прибудована ще й дзвіниця.
Наразі музей не облаштовують через брак коштів.