У Почаєві з Укрпошти звільнилося п’ять листонош. Дві одразу поїхали за кордон, а три – шукають роботу в Центрі зайнятості.

 

Пані Олі зі Старого Почаєва 50 років. Жінка працювала листоношею: розносила листи, газети, пенсії та продавала продукти на двох дільницях у Старому Почаєві, а це майже двісті дворів. В місяць отримувала в середньому 2 500-800 гривень. Та керівництво попередило, додають вихідний четвер. Тож замість чотирьох днів, працювати доведеться лише три дні. Відтак, роботи не зменшиться, а зарплата впаде.

 

Тоді Ольга разом з вісьмома колегами написали заяви на звільнення. П’ятеро не погодилися на вмовляння керівництва і пішли з роботи. З 17 грудня Ольга Кобилянська офіційно звільнилася. Зараз шукає роботу.

– У кінці січня стала на біржу. Пропонують роботу на мінімальну зарплатню і дуже далеко.

 

Двоє її колег, розповідає Ольга Кобилянська, одразу поїхали за кордон. Каже, поїхала б і вона, та здоров’я вже не те, поганий зір.

 

Із заробітків недавно повернулася пані Оксана. Жінка останні робочі дні взяла своїм коштом і поїхала до Польщі. Розповідає, працювати листоношею любила, але на таку зарплатню вижити неможливо.

– Жити зараз нелегко, у мене багато кредитів, а з тієї зарплати, що давали на пошті, на прожиття не ставало. У Польщі за один день платять тисячу гривень. Працюєш важко, але знаєш за що.

 

На місце Оксани нової листоноші так і не знайшли. Її дільниця найдальше, охочих нема. Жінка каже, вмовляли повернутися, але та не захотіла. До того ж майже півтисячі гривень премії її не виплатили.

– Дівчата ходили, добивалися. Їм виплатили в кінці січня гроші за листопад. Ще й казали, що дали у розрахункових. А я ходила продавала товар, тепер кажуть не за ту ціну, просто обманюють. Та в мене вже немає сил і нервів, — розповідає Оксана.

 

Нині жінка знову готує документи для виїзду за кордон. А в Укрпошті після звільнення п’ятьох листонош прийняли на роботу четверо. Двоє за направленням з Центру зайнятості, а дві – за вмовлянням. Та наскільки притримаються, невідомо.

Наталя Борсук