Зміст
Валерій Федорович Залужний народився 8 липня 1973 року в місті Новоград-Волинський, нині Звягель Житомирської області, у сім’ї робітників. Мати працювала на залізничному вокзалі, батько — на заводі. З раннього дитинства хлопець мріяв про військову форму і службу Батьківщині. Ця мрія, загартована у звичайному радянському місті, згодом перетворилася на стержень, який тримав цілу країну в найтемніші часи.
Його шлях — це класична історія українського самородка: від командира взводу до головнокомандувача Збройних Сил, а згодом — до посла у Великій Британії. Валерій Залужний став символом нової української армії — професійної, технологічної та мотивованої. Під його керівництвом українські воїни зупинили агресора біля стін Києва і довели світові, що свобода варта будь-якої ціни.
У 2026 році Валерій Федорович Залужний залишається однією з найвпливовіших фігур України. Він продовжує дипломатичну роботу в Лондоні, а його ім’я звучить у контексті майбутніх політичних процесів. Довіра суспільства до нього стабільно висока — це підтверджують соціологічні дослідження останніх років.
Дитинство, освіта та формування характеру
Дитинство Валерія Залужного минуло у Звягелі. Після закінчення школи № 9 у 1989 році він вступив до Новоград-Волинського машинобудівного технікуму, який закінчив з відзнакою у 1993 році. Проте справжнім покликанням стала армія. У 1997 році з відзнакою він завершив навчання на загальновійськовому факультеті Одеського інституту сухопутних військ.
Подальша освіта тільки посилювала його фаховість. У 2007 році Валерій Залужний закінчив Національну академію оборони України із золотою медаллю. У 2014 році як найкращий випускник курсу оперативно-стратегічного рівня в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського він отримав перехідний меч королеви Великої Британії. У 2020 році здобув магістерський ступінь з міжнародних відносин в Острозькій академії, а у грудні 2023 року захистив дисертацію та став доктором філософії з права в Одеській юридичній академії.
Ця різнобічна освіта — військова, стратегічна, юридична та дипломатична — стала фундаментом його рішень. Залужний ніколи не зупинявся на досягнутому. Кожна нова сходинка давала йому інструменти для захисту України.
Стрімке сходження кар’єрними сходами
Службу Валерій Залужний розпочав у 1997 році командиром взводу. Він послідовно пройшов усі щаблі: командир навчального взводу, бойового взводу, навчальної роти, роти курсантів, батальйону. У 2007 році став начальником штабу — першим заступником командира 24-ї окремої механізованої бригади в Яворові. З 2009 по 2012 рік очолював 51-у окрему механізовану бригаду у Володимирі-Волинському.
У 2014 році, вже в званні підполковника, він став заступником командира сектору «С» у зоні проведення антитерористичної операції на Донеччині. Згодом керував майже всіма угрупованнями, створеними там. У 2017 році отримав звання генерал-майора і став начальником штабу — першим заступником командувача військ Оперативного командування «Захід». У 2018 році — начальником Об’єднаного оперативного штабу Збройних Сил України.
9 грудня 2019 року Валерій Залужний очолив Оперативне командування «Північ». А 27 липня 2021 року Президент України Володимир Зеленський призначив його головнокомандувачем Збройних Сил України. Це стало історичним моментом: Залужний став першим офіцером на цій посаді, який не служив у радянській армії.
| Рік | Посада / Подія | Значення для України |
|---|---|---|
| 1997 | Початок служби командиром взводу | Формування професійного фундаменту нової української армії |
| 2009–2012 | Командир 51-ї окремої механізованої бригади | Практичний досвід керівництва великими підрозділами |
| 2021 | Призначення головнокомандувачем ЗСУ | Початок нової ери в управлінні армією, орієнтованої на ініціативу та технології |
| 2022 | Отримання звання генерала, внесення до списку Time 100 | Міжнародне визнання ролі України у протидії агресії |
| 2024 | Звільнення з посади головнокомандувача, призначення послом у Великій Британії, звання Героя України | Перехід від військового до дипломатичного фронту |
Дані узагальнено на основі офіційних біографічних джерел та указів Президента України.
На чолі Збройних Сил: реформи та випробування війною
Призначення Валерія Залужного головнокомандувачем стало поворотним для української армії. Він активно впроваджував стандарти НАТО, акцентував увагу на технологіях, мотивації особового складу та децентралізації рішень. Офіцери на місцях отримали більше повноважень — це підвищило ефективність дій.
З перших годин повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року ЗСУ під його командуванням дали рішучу відсіч агресору. Оборона Києва стала символом стійкості. Українські війська завдали ворогу значних втрат і зірвали плани блискавичного захоплення столиці. У травні 2022 року журнал Time включив Валерія Залужного до списку 100 найвпливовіших людей світу.
Його стиль керівництва часто називають «залізним». Він поєднував жорстку вимогливість з турботою про людей. Залужний дозволив підлеглим відкривати вогонь у відповідь без зайвих узгоджень і скоротив бюрократію. Це врятувало багато життів і прискорило реакцію на фронті.
У 2022 році українська армія провела успішні контрнаступи на Харківщині та Херсонщині. Світ побачив, що Україна не просто обороняється — вона вміє перемагати. Залужний став обличчям цієї перемоги.
Нагороди, визнання та людський вимір
За заслуги перед Україною Валерій Федорович Залужний отримав найвищі державні відзнаки. 8 лютого 2024 року йому присвоїли звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка». Раніше він був нагороджений Хрестом бойових заслуг (2022), орденом Богдана Хмельницького III ступеня (2016) та став почесним громадянином Києва (2024). Серед іноземних нагород — офіцер ордена Хреста Витязя від Литви.
Присвоєння звання Героя України стало визнанням не лише особистих заслуг Валерія Залужного, а й усього українського війська, яке під його керівництвом захищало суверенітет і територіальну цілісність держави.
Окрім військових регалій, Залужний має й інший бік. У 2022 році він отримав спадщину в мільйон доларів і повністю переказав її на спеціальний рахунок Національного банку для потреб Збройних Сил. У 2024 році вийшла його автобіографічна книга «Моя війна» — щира розповідь від дитинства до 24 лютого 2022 року. Вона показує генерала як людину з глибокими почуттями, пам’яттю про близьких і відповідальністю за країну.
У особистому житті Валерій Залужний — приклад надійності. Більше двадцяти років він одружений з Оленою. Разом вони виховують двох дорослих доньок — Христину та Аріну. Старша донька обрала військовий шлях і служить у Київському гарнізоні. Молодша пов’язала життя з медициною. Родина завжди була його тилом і джерелом сили.
Дипломатична місія та політичні перспективи у 2026 році
8 лютого 2024 року Валерія Залужного звільнили з посади головнокомандувача. Того ж дня він отримав звання Героя України. У травні 2024 року Президент призначив його Надзвичайним і Повноважним послом України у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії. З липня 2024 року він розпочав роботу в Лондоні, а з березня 2025 року — ще й постійним представником України при Міжнародній морській організації.
На новій посаді Залужний активно вивчає оборонні технології, британський досвід та розвиває двосторонні відносини. Його дипломатичний досвід, підкріплений військовим і юридичним бекграундом, робить його цінним гравцем на міжнародній арені.
У липні 2026 року під час зустрічі з Президентом України Володимир Зеленський прямо запитав Валерія Залужного, чи буде той балотуватися на президентських виборах, якщо вони відбудуться восени. Генерал відповів чітко і без вагань: «Так. Буду». Це рішення відображає його готовність і надалі служити Україні на найвищому рівні.
Соціологічні опитування 2025–2026 років показують стабільно високий рівень довіри до Валерія Залужного серед українців. Його ім’я часто згадують серед потенційних лідерів, здатних консолідувати суспільство.
Спадщина та приклад для майбутніх поколінь
Валерій Федорович Залужний — це більше ніж військовий чи дипломат. Це людина, яка втілює українську стійкість, професійність і відповідальність. Від простого взводу до стратегічного керівництва країною в найкритичніший момент — його кар’єра доводить, що справжній лідер формується не званнями, а вчинками.
Його реформи в армії, особиста скромність, готовність жертвувати власним заради спільного і чітка позиція у 2026 році продовжують надихати мільйони. Вулиці в кількох українських містах уже носять його ім’я. Але найголовніша пам’ять — у серцях тих, хто воював і вистояв під його командуванням.
Залужний ніколи не шукав слави. Він просто робив свою справу — захищав Україну. І саме тому його ім’я залишиться в новітній історії нашої держави назавжди.
