У червні 2026 року шестиколісний апарат NASA вперше подолав дистанцію марафону на чужій планеті. Марсохід «Персевіренс» проїхав 42,195 кілометра за п’ять років і чотири місяці — майже вдвічі швидше, ніж його попередник Opportunity. За цей час він зібрав десятки зразків порід, виявив потенційні біосигнатури та довів, що автономна навігація працює навіть у найскладнішому рельєфі.
Апарат приземлився в кратері Єзеро 18 лютого 2021 року. Це місце колись було дном озера з річковою дельтою, де вода могла зберігати сліди стародавнього мікробного життя. Сьогодні «Персевіренс» уже вийшов за межі кратера і досліджує найстаріші породи, які бачили марсіанські ровери.
Місія триває. Інженери NASA підтвердили, що ключові системи витримають роботу щонайменше до 2031 року. Кожен новий кілометр і кожен новий зразок наближають нас до відповіді на головне питання: чи існувало життя на Марсі.
Як починалася місія Mars 2020
Запуск відбувся 30 липня 2020 року з космодрому на мисі Канаверал. Ракета Atlas V вивела апарат на траєкторію до Марса. Через сім місяців, 18 лютого 2021-го, «Персевіренс» успішно приземлився за допомогою системи sky crane — тієї самої технології, що раніше доставила Curiosity.
Місце посадки обрали не випадково. Кратер Єзеро діаметром 45 кілометрів зберігає сліди древньої річкової системи віком понад 3,5 мільярда років. Саме тут, на думку вчених, найвищі шанси знайти хімічні або морфологічні ознаки минулого життя.
Разом із ровером на Марс прибув експериментальний гелікоптер Ingenuity. За 72 польоти він пролетів понад 17 кілометрів і став першим апаратом, що здійснив контрольований політ в атмосфері іншої планети. Місію гелікоптера офіційно завершили в січні 2024 року після пошкодження лопатей.
Технічні характеристики та наукові інструменти
Марсохід «Персевіренс» важить 1025 кілограмів. Довжина корпусу — близько 3 метрів, ширина 2,7 метра, висота 2,2 метра. Живлення забезпечує радіоізотопний термогенератор на плутонії-238, який видає приблизно 110 ват на початку місії і поступово знижує потужність.
На борту встановлено сім основних наукових інструментів. Mastcam-Z створює кольорові панорами з можливістю збільшення. SuperCam аналізує хімічний склад порід на відстані до семи метрів за допомогою лазера. PIXL визначає елементний склад на рівні окремих зерен. SHERLOC шукає органічні молекули ультрафіолетовим лазером. RIMFAX — перший радар на марсіанському ровері, що «бачить» під поверхнею до десяти метрів. MEDA вимірює температуру, тиск, вологість і пил. MOXIE успішно виробляв кисень із вуглекислого газу атмосфери Марса і завершив свою роботу у 2023 році.
| Параметр | Значення | Примітка |
|---|---|---|
| Маса | 1025 кг | Без урахування зразків |
| Розміри | 3 × 2,7 × 2,2 м | Без маніпулятора |
| Потужність | ~110 Вт | MMRTG на початку місії |
| Пройдена дистанція (липень 2026) | 43,61 км | Після марафону 14 червня |
| Кількість зразків | понад 30 трубок | Станом на середину 2026 |
Дані таблиці базуються на офіційних матеріалах NASA та публікаціях місії Mars 2020.
Головні наукові результати
У липні 2024 року апарат виявив у скелі Cheyava Falls характерні «плями леопарда». Вони містять органічний вуглець, фосфати та сульфіди заліза. Така комбінація на Землі часто пов’язана з мікробною активністю. Це найпереконливіша потенційна біосигнатура, знайдена на Марсі досі.
У 2026 році в формації Bright Angel ровер зафіксував сотні детекцій органічних сполук у двох зразках аргіліту. Дослідники назвали це найнадійнішим виявленням макромолекулярного вуглецю на природній поверхні Марса.
Аналіз порід на дні кратера показав, що історія води в Єзеро була складнішою, ніж вважали раніше. Озеро існувало не один раз, а кілька епізодів. Окремі шари містять карбонати і сульфати, які утворюються лише у водному середовищі.
На західному обіді кратера «Персевіренс» дослідив товщу порід завтовшки 75 метрів, утворену серією астероїдних ударів. Ці породи старші за 3,9 мільярда років і належать до найдавніших, які коли-небудь вивчали марсіанські апарати.
Збір зразків і програма повернення
Одна з ключових цілей місії — підготувати колекцію для майбутньої доставки на Землю. Станом на середину 2026 року заповнено понад 30 титанових трубок. Серед них є магматичні породи, осадові відкладення дельти, реголіт і зразок атмосфери.
Десять трубок із запасним набором залишили в депо Three Forks. Решту ровер возить із собою. Повернення зразків затримується через перегляд бюджету програми Mars Sample Return. Нові сценарії розглядають дешевші варіанти з комерційними посадковими модулями, але запуск, найімовірніше, відбудеться не раніше 2030-х років.
Поки зразки залишаються на Марсі, «Персевіренс» продовжує їх документувати. Кожна трубка супроводжується детальною контекстною інформацією від усіх інструментів — від мінералогії до умов середовища під час відбору.
Автономія та рекорди пересування
На відміну від попередників, «Персевіренс» може самостійно планувати маршрути на десятки метрів наперед. Саме ця здатність дозволила йому встановити рекорд одноденного пробігу — 411,7 метра за один сол у червні 2025 року.
14 червня 2026 року, на 1890-му сол, апарат пройшов відмітку 42,195 кілометра. Mars Reconnaissance Orbiter сфотографував його з орбіти за день до цього. На знімку HiRISE ровер виглядає як маленька зелена крапка серед слідів коліс у місцевості Arbot на захід від кратера Єзеро.
Інженери перевірили стан колісних приводів і гальм. Системи здатні проїхати ще щонайменше 60 кілометрів без критичного зносу. Це відкриває можливість досліджувати нові регіони далеко за межами початкового плану місії.
Марсохід «Персевіренс» уже став найуспішнішим апаратом у пошуках слідів життя на Марсі. Він не просто збирає дані — він формує колекцію, яку колись зможуть вивчити в земних лабораторіях із чутливістю, недоступною на борту. Поки що апарат продовжує рухатися на захід, досліджуючи породи, які пам’ятають найраніші епохи Сонячної системи. Кожен новий знімок і кожен новий зразок додають ще один фрагмент до картини стародавнього Марса — планети, яка колись могла бути живою.
