Антонівський міст: від будівництва до символу стійкості Херсонщини

Антонівський міст через Дніпро вже майже сорок років з’єднує правий і лівий береги Херсонської області. Побудований наприкінці радянської епохи, він став справжньою транспортною артерією регіону — скоротив шлях між Херсоном та Олешками майже на сотню кілометрів і замінив незручні поромні переправи. До повномасштабної війни щодня тут проїжджало понад десять тисяч автомобілів.

У 2022 році міст опинився в самому центрі бойових дій. Російські війська намагалися перетворити його на ключову логістичну артерію для угруповання на правому березі Дніпра. Українські захисники послідовними ударами високоточної зброї зробили цю артерію непрацездатною. А під час відступу окупанти самі підірвали кілька прогонів. Сьогодні від колись величного спорудження залишилися понівечені конструкції, але історія Антонівського мосту продовжується — як історія стійкості, точності та надії на відновлення.

Історія будівництва антонівського мосту

Ідея з’єднати Херсон із лівобережжям виникла ще в 1970-х роках. Тоді поромна переправа не справлялася з потоком вантажів і пасажирів, а відстань до Олешок і далі — до Голої Пристані та Скадовська — була надто великою. На початку 1977 року на правому березі Дніпра завершили розвідувальні роботи. У травні того ж року до справи приступили будівельники миколаївського загону № 73 мостобудівного тресту № 1.

Будівництво тривало вісім років. Найскладнішим виявився лівобережний підхід — довгий насип заввишки 5,6 метра і протяжністю близько трьох кілометрів, який перетинав болото глибиною до 18 метрів. Інженери застосували спеціальні залізобетонні решітки та гірлянди, заповнені щебенем, щоб захистити насип від розмиву під час високої води.

За проєкт відповідали архітектор Андрій Тасалов та головний архітектор Гаррі Копанс. Інженерну частину вели Ігор Воронцов, Наталія Виноградова та Борис Маріков. Особливу роль у створенні підходів відіграв Афанасій Дерменжи — головний інженер шляхового управління № 59. Саме його херсонці часто називають людиною, яка «створила» цей міст.

21–22 грудня 1985 року провели приймальні випробування. По мосту в п’ять рядів проїхали 55 завантажених піском КамАЗів. Прогини виявилися меншими за розрахункові — усього 19 міліметрів замість допустимих 21. 24 грудня міст офіційно відкрили для руху. На церемонії зібралися тисячі херсонців та олешківців, грав духовий оркестр, перерізали червону стрічку. Першими регулярними рейсами стали автобуси Херсон — Олешки, Херсон — Гола Пристань.

Технічні особливості антонівського мосту

Антонівський міст — це не просто переправа, а складний інженерний комплекс протяжністю близько десяти кілометрів, що включає два мости через Дніпро та притоку Конку, шляхопроводи та насип. Основна частина — балково-прогонна конструкція коробчастого перерізу.

Конструкція складається з порожнистих залізобетонних блоків, об’єднаних попередньо напруженими канатами в чотири ряди по 48 штук у кожному. Блоки ніби «висять» на цих канатах. Саме завдяки такому рішенню міст виявився надзвичайно стійким — навіть після численних ударів він не розвалився повністю, а лише отримав серйозні пошкодження.

Технічні дані наведено за матеріалами Української Вікіпедії.

Антонівський міст у мирному житті

До 2022 року міст щодня пропускав близько 10 500 автомобілів. Він став звичним маршрутом для поїздок до Олешок, на ринки, до родичів, на відпочинок до Чорного моря. Подорож, яка раніше займала години на поромі або великий об’їзд через Каховку, скоротилася в рази. Вартість перевезення тонни вантажу зменшилася приблизно в п’ять разів.

Місцеві жителі згадували, як у спекотні дні з мосту відкривався чудовий вид на Дніпро та заплавні острови. Планували навіть пустити тролейбусну лінію до Олешок, але ці наміри так і залишилися на папері. Натомість міст став частиною повсякденності — місцем, де зупинялися подивитися на річку, сфотографуватися, просто проїхати з вітерцем.

Стратегічне значення під час повномасштабного вторгнення

24 лютого 2022 року російські десантники висадилися біля мосту з гелікоптерів близько 11:30. Міст захопили практично без бою. Проте вже до 20:00 українські танкісти під командуванням Євгена Палченка контратакували і відбили переправу. Це дозволило частинам 59-ї окремої мотопіхотної бригади, які опинилися в оточенні, переправитися на лівий берег і уникнути полону.

Наступного дня росіяни знову взяли міст під контроль, але не ризикнули відразу входити до Херсона. Антонівський міст став одним із головних шляхів постачання російського угруповання на правому березі Дніпра — боєприпасів, палива, техніки. Утримання переправи дозволяло окупантам тримати Херсон і прилеглі позиції.

Удари Збройних Сил України по мосту

Влітку 2022 року українські війська почали систематично руйнувати логістику противника. Перший підтверджений удар по району Антонівського мосту відбувся 19 липня. Застосували реактивні системи HIMARS. Декілька ракет влучили в дорожнє полотно, утворивши вирви, та пошкодили російські позиції поряд.

Протягом липня та серпня удари повторювалися неодноразово — 26 липня, вночі 14 серпня (з’явилися видовищні відео, як російська ППО не встигала перехоплювати всі ракети), 26 серпня та в інші дні. Росіяни намагалися ремонтувати пошкодження — накривали вирви металевими плитами, будували понтонні переправи та організовували поромні перевезення (спочатку платні, потім заявляли про «безкоштовні»). Проте міст дедалі більше втрачав пропускну здатність для важкої техніки.

Кожен точний удар наближав момент, коли російське угруповання на правому березі опиниться в логістичному глухому куті. Саме серія ударів по Антонівському мосту та інших переправах стала однією з передумов успішної деокупації Херсона.

Підрив окупантами та звільнення Херсона

10 листопада 2022 року, ввечері, під час відступу з правого берега російські війська підірвали кілька прогонів Антонівського мосту. Наступного дня, 11 листопада, вони знищили й сусідній залізничний міст. Це був акт відчаю — спроба сповільнити просування українських сил.

11 листопада Херсон повернувся під контроль України. Міст, який ще кілька місяців тому був символом окупаційної логістики, став символом звільнення. У 2023 році Національний банк України випустив пам’ятну монету номіналом 10 гривень, присвячену цій події.

Сучасний стан та перспективи відновлення

Станом на середину 2026 року Антонівський міст залишається зруйнованим. Відеозаписи жовтня 2025 року показують понівечені прогони, перекручені конструкції та сліди вибухів. Повноцінного руху немає. Район навколо мосту досі залишається зоною активних бойових дій — російські війська періодично намагаються штурмувати позиції українських сил на островах у гирлі Дніпра, застосовують дрони та FPV-атаки, але успіху не мають.

У 2025 році Херсонська обласна військова адміністрація пропонувала італійському бізнесу долучитися до відбудови. Інженери вважають відновлення можливим — конструкція виявилася міцнішою, ніж очікувалося, а сучасні технології дозволяють пришвидшити роботи порівняно з радянськими часами. Проте повноцінне відновлення можливе лише після припинення обстрілів та проведення детальних експертиз.

Антонівський міст — це не просто бетон і метал. Це свідок мирного розвитку регіону, арена жорстоких боїв і водночас доказ того, що навіть сильно поранена споруда може стати символом стійкості. Колись він знову з’єднає береги — не лише фізично, а й як нагадування, що єдність та свободу не знищити вибухами. Херсонщина чекає на цей день.