У деяких громадах на півночі України почали продавати пальне через мобільні автозаправні станції. Вони працюють лише за готівку. У Тростянецькій громаді Сумської області такі пункти запустили на початку липня після того, як російські удари знищили всі стаціонарні АЗС.
Чотири головні бар’єри
Експерт Сергій Куюн пояснив, чому цю практику важко масштабувати. По-перше, мобільні АЗС не врегульовані законом про ліцензування, адже станція мусить мати адресу. По-друге, виникають проблеми з касовою дисципліною та підакцизними товарами. По-третє, з’являються обмеження щодо промислової та екологічної безпеки. По-четверте, важко обслуговувати тисячі клієнтів і гарантувати їхню безпеку.
Куюн вважає, що такий формат підійде муніципальним або промисловим споживачам, які можуть розмістити пункти в захищених приміщеннях. У державній мережі Укрнафта зазначили, що обладнання можна використовувати тимчасово на території діючих АЗК до завершення відновлення. У БРСМ-Нафта наголосили, що мобільні комплекси не стануть альтернативою бізнесу, а лише допоможуть операторам, які втратили стаціонарні станції через атаки. Уряд відкладав ідею пересувних АЗС, щоб уникнути низької якості пального та проблем зі збором податків.
Зазвичай мобільний заправний пункт включає автоцистерну, колонку, програмне забезпечення та обладнання для обліку. Він може працювати з кількома видами пального, якщо цистерна має окремі секції.
