“Ти молода, тобі ще жити і жити”
В Білій сталася пожежа на підприємстві. Постраждали дві жінки. Одна – Мар’янка Богуцька. Молода – все життя попереду. Друга Надія Павлівна Миколаєнко. Трохи старша, але неймовірна.
Про подробиці пожежі читайте в газетах, а я ось про що: коли стався вибух, вогонь клубами розлітався по приміщенню – часу думати не було. Мар’яна попала під ці пекельні клуби першою. Надія Павлівна кинулася закривати Мар’яну собою і відтягувала шоковану дівчину від епіцентру пожежі. Вони постраждали обидві. Якби не колега, що вчасно зорієнтувався і потушив вогнегасником вогонь, який їх охопив – не знаю чим би все закінчилось. Але живі. У Мар’яни 15% відсотків опіків тіла. У Надії Павлівни 70%.
Я знаю, що Мар’яна сумна і втрачає наснагу до життя. Я знаю, що Надія Павлівна – вірить в краще і тримається з гумором. А ще, коли в Надії Павлівни спитали що спонукало її кинутись в пекло на допомогу, вона відповіла “Так вона ж ще геть молода, їй ще жити і жити. Я їй це й говорила, коли тягла звідти” Я знаю, що щоденне лікування обчислюється в тисячах. Вони обидві погодились на допомогу тому, що збір грошей (величезні суми) власницею підприємства на якому вони працювали вимагає подекуди часу (продаж машини наприклад), хоч досі все оплачувалося а лікування не терпить очікування.
Я не можу вимагати чи просити у вас допомогти цим двом жінкам. Я можу лише надрукувати номери карток, і затегати тут відомого білоцерківського волонтера Сергей Сергей, який підтвердить, що це реальна історія реальних людей.
Тож
5168755111682015 Богуцька Мар’яна.
5168745012632730 Ніколаєнко Анна (дочка Надії Павлівни)

 

Джерело: сторінка у Fscebook