Дитині в інтернаті потрібні не кілограми цукерок і літри шампунів від “благодійників”, а доросла людина, яка навчить елементарних речей, – голова благодійного фонду “Милосердя”, представник Альянсу “Україна без сиріт” у Хмельницькій області Тетяна Воронцова.
104 000 дітей живуть в інтернатах. Ці діти позбавлені права жити повноцінним життям в сімейному оточенні! Вони, по суті, живуть дитячою “комуною”. Сплять по 10-20 чоловік у кімнаті, їдять разом, разом навчаються і відпочивають. Бо колись дорослі вирішили, що для них так краще. Їх життя обмежене стінами інтернату, працівниками закладу і декількома волонтерами, які іноді навідуються в гості. В інституціях діти не набувають навичок самостійного життя, не соціалізються та не мають моделі сімейного виховання.
Випускаючись з закладів, вони розгубленими очима дивляться на все, що відбувається навколо. Де взяти гроші? Де отримати необхідні документи? Як формувати стосунки? І це тільки 1% питань, які ЩОДНЯ бентежать випускників інтернатів!І саме тоді дитина розуміє, що їй були потрібні не кілограми цукерок і літри шампунів, якими їх «завалювали» волонтери, а справжній друг, доросла людина, яка б була поруч і пояснювала елементарні і такі необхідні речі.
Верховна Рада ухвалила Закон про внесення змін до Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» щодо запровадження інституту наставництва, внесений Президентом України. «Зараз ми зможемо розвинути цей досвід по всій Україні і за допомогою громадських організацій забезпечити кожного вихованця інституційних закладів наставником, від якого будуть отримувати турботу, підтримку та допомогу» – зазначив він.
Микола Кулеба закликав такі громадські організації до співпраці та сприяння поширення наставництва по всій Україні.Не дивлячись на те, що прийнятий такий чудовий Закон, який дасть змогу дітям, які змушені жити без сімейного оточення, отримати справжню моральну підтримку та дорослих відповідальних друзів у вигляді наставників, на практиці він, тобто Закон, може бути не реалізований.
Так зараз вже 8 людей пройшли відповідні курси, але не були допущені у заклади. Видно, що керівники установ не дуже зацікавлені в тому, щоб діти, мали близьких друзів ззовні.
Можливо діти можуть розповісти те, про що ніхто не повинен знати?
Законом визначається, що наставництвом є добровільна безоплатна діяльність з надання дитині, яка проживає в інтернатному закладі, індивідуальної підтримки та допомоги у підготовці до самостійного життя. Наставники ознайомлюватимуть дітей з практиками суспільного спілкування, подолання складних життєвих ситуацій, формуватимуть навички здорового способу життя, сприятимуть становленню дитини як відповідальної, успішної особистості.
Наставником дитини зможе бути повнолітня дієздатна особа, яка пройшла курс підготовки з питань виховання і соціальної адаптації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за відповідною програмою. Наставник має право відвідувати дитину за місцем її проживання, навчання, лікування, оздоровлення, а також за згодою дитини та адміністрації закладу, спілкуватися з дитиною поза місцем її проживання, навчання, лікування, оздоровлення, у тому числі запрошувати дитину у свою сім′ю у святкові і неробочі дні, дні канікул, надавати дитині допомогу в отриманні додаткових освітніх, соціальних, реабілітаційних, оздоровчих послуг, брати участь у забезпеченні її одягом, взуттям, приладдям для навчання та розвитку.
На черзі підготовка та навчання нових наставників для дітей. Людей, які маю щирі наміри, добрі серця і готові присвятити свій час , щоб підтримати дітей.
Та чи зможуть вони реалізувати свої наміри і змінити на краще життя дітей?
А поки пам’ятаймо, що: кожні 3 дні до інституційних закладів потрапляє близько 300 дітей. Кожні 3 дні там помирає 1 дитина. Три місяці перебування у інституції уповільнює розвиток дитини на 1 місяць. А понад 50% дітей живуть в інтернатах більш 3-х років!
Джерело: ye.ua