Листоноша Ольга сортує рахунки комунальних платежів. Робочий день у неї, як і в решти її колег, розпочався з 11 год. Та до котрої працюватимуть залежить від приїзду пошти. У передостанній робочий день мусить рознести газети та пенсії усім.
– Я за п’ять годин просто не встигаю, а газети скрізь, тому розношу потім в суботу, в неділю, а за таку зарплату, зрозумійте, якби я мала мінімальну, я б пішла донесла і мовчала, бо мала б за що йти, – розповідає Ольга Кобилянська.
Не змовчали й решту семеро колег пані Ольги та колективно написали заяви на звільнення. Кажуть, не сила в дощ і сніг тягати важкі сумки з газетами ще й продавати товар стареньким за вищими цінами. А під кінець місяця отримувати ледь більше двох тисяч гривень.
– От в нас є шоколадки по 25 гривні, набереш сумку інколи навіть дві, бабця може яку вафельну візьме, щоб пожаліти і назад неси. Не витримують ні нерви, ні руки з такою роботою. Я отримала за листопад місяць 2 400 гривень зарплати мені не хватає навіть на комуналку, а зараз така погода, діти хворіють, сама пройшлася ноги намочила вже нежить і кашель, каже листоноша Тетяна Марищук.
Пошту привезли на дві з половиною години пізніше, а це забраний у листоноші робочий час. Тепер одна наперед одної розбирають свої газети та журнали й беруться підписувати їх. Аби ще вдень вийти на свої дільниці.
Поки підписали усю кореспонденцію і склали сумки надворі темніє. А пані Олі ще чотири кілометри до Старого Почаєва. Там має обійти майже дві сотні дворів. Баба Люба йде на зустріч листоноші. Старенька не може дочекатися, аби отримати виписану газету. Те, що з понеділка не буде кому принести пенсію, обурюється.
– Ееее, такого навіть бути не може, ви хочете, щоб я на пошті вікна била, або дальше щось писала, ви що смієтеся. В п’ятницю нема, суботу нема, неділю, то я в понеділок зранку вийшла з палкою і чекала її, ну то добре що не дала по лобі, бо вона каже, зменшили їм години, ну як то так, – пенсіонерка Люба.
Пані Валентина доглядає за старенького мамою. Каже у господарстві турбот чимало. Тож візити листоноші полегшують зв’язок зі світом. За дві години листоноша Оля рознесла пресу лише на одній вулиці, на вихідні залишилось півсотні дворів і віддалений хутір. Скорочення графіку і така низька зарплатня приведе до краху пошти, бо нових листонош на такі умови не знайдуть, переконана колишня керівниця Олеся Ковальська. 41 рік жінка працювала на пошті, а далі через хворобу злягла. Нині єдина відрада – візити колег, та побоюється, що згодом ніхто не навідається.
У керівництві Укрпошти не багатослівні, кажуть, заяви на звільнення відправили в обласний центр, звідти відповіді не отримали, тож вмовляють листонош залишитися. Зарплати ж не збільшують. А на дверях відділення вчепили оголошення про пошук нових листонош, та чи знайдуться люди, які готові взяти на плачі десятикілограмові торби з періодикою невідомо.
