Студентка Леся Кінаш рік пече медові пряники. Дівчина навчається на факультеті дизайну ТНПУ імені В. Гнатюка. У вільний час, після пар і щовихідних, береться за випічку. Надихнули її мамині пряники. Одного вечора Леся вирішила сама спекти печиво і розмалювати його. Але каже, перші пряники не вийшли, – уся глазур посипалася. Та це стало хорошим стимулом зробити їх кращими. За рік дівчина спекла понад триста подарункових пряників. Трапилось у Лесі й рекордне випікання.

– За один день довелося спекти 160 пряників. Півтори дні розмалювала. Залучила усіх, мама складала пряники на підноси, тато носив. Я сиділа і розмальовував, навіть їсти мені приносили, бо я не могла відірватися, – розповідає Леся.

Така творчість згуртувала всю сім’ю, бо потім потрібно було ще кожне печиво спакувати, – продовжує дівчина. – Ми разом ставили пряники у пакетики, перев’язували стрічками і складали у ящики. А потім усі пряники везли на колінах 60 кілометрів, аби подарувати їх молодятам.

Форму для печива Леся обирає сама, а розмальовує лише у ніжні, світлі тони. Прикрашає глазур’ю і маленькими сірими бусинками. У кожному прянику – любов. Більшу частину свого печива Леся віддає діткам і рідним.

– Коли дарую пряники, люди запитають їх треба їсти, я не буду і зазвичай тримають їх два три місяці, бо жалко.

Дівчина хоче, аби кожен пряник приносив радість і насолоду. Тож радить смакувати одразу.

Наталя Борсук, Тамара Вощило