Про політиків і гроші, депутатів та їх виборців, владу і громадські організації. На редакційні запитання відповів голова громадської організації «Українська народна варта» Петро Ландяк.
Нинішні жовтневі вибори відбулись за новим законодавством. Дуже багато тернополян взагалі їх проігнорували. А як Ви оцінюєте вибори 25-го жовтня?
Знаєте, важко придумати щось гірше. Діючий виборчий закон треба було б скасувати. І, будь моя воля, то взагалі провів би перевибори до місцевих рад, але за новим законодавством. Настільки непрозорих і маніпулятивних виборів ще не було… Я не стану звинувачувати партії, бо вони «грали» за тими правилами, які ухвалила Верховна рада. Але що вийшло в результаті? Люди, навіть підтримуючи певну партію, насамперед голосували за конкретних, відомих їм кандидатів. І саме ці кандидати, набравши від п’ятисот і більше голосів, забезпечили своїм партіям прохідний відсоток, але, зауважте парадокс, у багатьох випадках депутатами вони не стали… Натомість, «пройшли» в міську та обласну ради зовсім інші. Наприклад, смішно навіть говорити, ті, хто набрав 200, 100, а то й – 80 (!) голосів… Язик не повертається назвати їх «народними обранцями»…
Але хіба ці виборчі правила гірші, ніж система «закритих списків»?
Однозначно – гірші. «Закриті списки» – зовсім не ідеальна форма виборів, і прозорою її також не назвеш, але, вона могла би бути справедливішою та ефективнішою, аніж існуюча нині. Принаймні, у великих містах. Чому? Тому, що вона дозволяє сформувати відповідальну і дисципліновану, професійно-збалансовану партійну команду, за умови, якщо партія хоче працювати в раді справді для користі людей, а не красти…
Кажуть, що на цьогорічних місцевих виборах дехто з кандидатів платив гроші і купив собі голоси…
Так. Я чув таке…
І скільки давали за голос?
Як можу точно знати? Але, скажімо, мої друзі з Чернівців розповідали, що там платили від 500 до 1000 гривень…
А в Тернополі скільки платили?
Ну, є інформація, що дехто з кандидатів розкошелювався на 400 для одного виборця… Але навіть цей наш «занижений тариф» все-одно «працював»…
А яке пояснення? Для чого платити за депутатський мандат такі величезні гроші? Вони сподіваються їх «відбити»?
Як для чого платити за мандат? Політика, на жаль, останнім часом стала бізнесом, і дуже високорентабельним…
А хіба раніше так не було?
Звичайно, що ні… Почався у Тернополі цей «депутатський бізнес» у 2006-му. Я тоді не був депутатом, але один мій колега, який до міськради потрапив, вже буквально після першої сесії, із подивом сказав – «Петро, ми з тобою знаємо, як було раніше, але зараз – це якийсь «завал» – деякі новачки-депутати запитують – скільки їм за одне голосування платити будуть…» Знаєте, я був вражений, і навіть довго не міг у це повірити…
А потім повірили?
Змушений був повірити, бо, такі факти у невеличкому Тернополі приховати неможливо…
Але і Ви чотири рази були депутатом міськради. Зокрема, і після 2006-го. Значить, не виключено, що і Вам пропонували, а може, й платили…
Хочете вірте, хочете ні, але не пропонували, і тим паче не платили. У Тернополі мене знають, я такими справами ніколи не займався, і навіть, якщо у когось було бажання затягнути мене у такі схеми, то він розумів, що це – безперспективно… Знаю, що багатьом не сподобається, що я взагалі зачепив цю тему. Але чому це зробив? Через певну частину депутатів і їх виборців, коли – одні дають, а інші беруть – ми рухаємось зовсім не туди… Чи можна за такої ситуації чекати від народних обранців чесних і справедливих дій? Ні, не можна! І що буде далі? Що робити? Коли країна поринає в корупцію, врятувати нас може закон про лобізм, і одночасно треба «бити в набат» громадським організаціям. Було би правильно, якби до цього процесу долучилась Церква…
Чому Ви відмовились балотуватись у депутати на цих місцевих виборах?
Підстав було декілька, однак всі, з певних причин, назвати не можу. Скажу тільки про одне – так сталось, що партія «Громадянська позиція» практично розсипалась, а йти на вибори без команди не хотів. Хоча, мені пропонували місця у своїх списках чотири партії, дві з яких до міської ради потрапили. У цих партіях багато порядних людей, але я не пристав на ці пропозиції, тому що команда однодумців не формується «на ходу». Зрозумійте, просто стати депутатом мене не влаштовує…
Чи можна сказати, що Ви закрили свою політичну діяльність?
Ні. Вирішив віддати перевагу громадській роботі. Займався нею і раніше, а зараз включаюсь активніше. Для мене головне – вплив на ситуацію, яка – загалом в країні, і зокрема на місцевому рівні – не покращується. І потрібно багато чого змінити… І так вважають 60-65% виборців, які, розчарувавшись у всьому, навіть не прийшли голосувати 25-го жовтня. І, хоча де-юре нібито все гаразд, але, через таку низьку явку виборців – новообрана влада мала би відчувати неповну свою легітимність…
І все таки, що конкретно будете робити?
Вже неодноразово говорив, що лише громадські організації можуть контролювати владу. І коли вони багаточисельні і масові, тоді владі нікуди дітись. Вона змушена забути про принцип «політичного бізнесу», і почати працювати для людей. Ще раз повторюсь – у найбільш розвиненій в Європі Німеччині 70-80% громадян входять до складу громадських організацій. Вони якраз і змушують владу працювати правильно, чим і забезпечують добробут своєї країни.
Зараз ми з однодумцями працюємо над створенням у Тернополі коаліції громадських організацій заради координації нашої діяльності, для спільного представлення владі значимих, важливих пропозицій. Вірю, нас будуть чути…
І будете критикувати владу?
Не хочемо починати з критики. На ній далеко не заїдеш. Наше завдання давати свої зауваження і пропозиції. Переконаний, нас почують…
А можете назвати основні пріоритети цієї коаліції?
Це – житлово-комунальна галузь, адже робота ЖЕКів у кращий бік дуже слабо змінюється. Маємо також серйозні проблеми із так званою «ущільненою» забудовою міста, яка, в тому числі, призводить до транспортного колапсу у Тернополі, складається катастрофічна ситуація з паркуванням автомобілів. Є також багато екологічних проблем, маємо ряд пропозицій щодо бюджетного процесу, розвитку міської медицини.
Дякую за інтерв’ю і зичу успіху.
І Вам дякую. Вірю в успіх.
