Президент  ГО “Ротарі клуб Тернополя” Ігор Цепенюк помер у кисневій масці під дверима інфекційного відділення Бучацької райлікарні, куди його привезли на швидкій на гемодіаліз, пише Терміново.

Про це написала у соцмережі Фейсбук його дружина Валентина Цепенюк. Також вона опублікувала останнє прижиттєве фото коханого.

“Помер після важкої дороги до Бучача”

Як виявилося, чоловік який лікувався від СOVID-19,  мав хворі нирки і потребував гемодіалізу, а Тернопіль не має такого відділення для ковідних хворих. Така допомога передбачена аж в Бучацькій райлікарні. Тому пацієнта везли майже сотню кілометрів до райцентру. Після важкої дороги 24 листопада Ігор Цепенюк помер.

“Сьогодні по п‘ятій годині дня під дверима бучацького інфекційного відділення в швидкій мій чоловік, після тяжкої виснажливої дороги в кисневій масці, помер. Реанімувати не змогли, – написала його дружина. – Він говорив, що не доїде, він говорив, що помре. Але ми тарганили його в Бучач! І ми його вбили! Бо великий Тернопіль не спроможний мати у себе відділ гемодіалізу для ковідних хворих та ще й залежних від кисню. Для Тернополя ця втрата пройде непомітно. Але вона покалічила нашу родину і всіх, хто знав мого чоловіка!”

Ігор Цепенюк був підприємцем, волонтером, доброю і світлою людиною, розповідають його друзі та знайомі. Багатьох вразила така несподівана смерть чоловіка.

“Я мала чоловіка, за якого дякувала Богу! Він був чудовим батьком, дідусем, швагром, сватом, другом, розумним порадником, надійним плечем! Йому було всього 57 років! – пише Валентина Цепенюк. –   Тепер вже все – БУЛО, і більше нічого не буде! Пустка і туга! Прошу всіх, хто знав мого чоловіка, Цепенюка Ігоря, та й тих, хто не знав – помоліться за його душу, бо він пішов у небуття дуже несподівано. Хай Господь простить йому всі гріхи його, вільні та невільні! Дякую всім!”

“Така логістика затверджена штабом”

Чому в Тернополі немає відділення гемодіалізу для ковідних хворих і чому таких пацієнтів доводиться транспортувати аж так далеко? Начальниця обласного управління охорони здоров’я Ольгу Ярмоленко повідомила, що про смерть Ігоря Цепенюка, який був відомою у Тернополі людиною, дізналася із соцмережі.

Пані Ярмоленко співчуває його рідним та близьким, проте за яких обставин помер чоловік, їй наразі невідомо. Начальниця управління тільки буде все з’ясовувати. Як пояснює, у стаціонарі лікуються сотні людей, і вона просто не може знати все про кожного.

У Тернопільській області відділення гемодіалізу є в Тернополі, Заліщиках, Кременці та Бучачі. Оскільки у Тернополі найбільша кількість пацієнтів, яким потрібен апарат “штучної нирки”, то ковідних хворих, які потребують гемодіалізу, скеровують за межі обласного центру.  – Якщо в гемодіалізного хворого підтверджується COVID-19 , його переправляють в Бучач, – каже Ярмоленко. – Багато хворих від початку пандемії лікують в такому випадку у цьому райцентрі. Така логістика передбачена і затверджена рішенням штабу боротьби з коронавірусом.

За словами Ольги Ярмоленко, у Тернополі гемодіалізне відділення обслуговує дуже багато пацієнтів. Хворих з ковідом тут прийняти неможливо, бо апарати стоять близько, і хворі можуть інфікувати інших. До Бучача хворого возили не вперше. До речі, разом з Ігорем Цепенюком на  COVID-19 хворіла і його дружина. Подружжя лікувалося у Тернопільській райлікарні.

“Ми з чоловіком лежимо з цим діагнозом в Тернопільській районній лікарні. Чоловік тиждень лежав вдома, а з 9 листопада в лікарні, а я лягла 16-го. Нам зробили сімейну палату, бо на той момент чоловік вже був у тяжкому стані, а мій стан давав мені можливість його доглядати. Дуже гарна практика – хворий під постійним наглядом, – написала Валентина Цепенюк. – Обов‘язково хочу написати про медперсонал. Люди працюють, як солдати. Робота відлагоджена. Медикаменти всі є. Єдине, що купуємо – антибіотик чоловіку, бо в нього хворі нирки”.

У пості жінка також розповідає, що чоловік від неділі 15 листопада не може дихати без кисневої маски.

“Дуже тяжкі ночі! Кожна все тяжча. В ліжку сидить, бо лежачи задихається і в масці. Вдень, щоб дійти 4 метри до туалету, сидить біля двох годин на ліжку, поки наважиться зняти маску на хвилину. І бігом до маски назад! За цю хвилину рівень кисню в легенях падає до 70% і дуже тяжко піднімається назад до 85-91%. Рівень кисню в легенях має бути від 95%”, – писала дружина.

Як виявилося, Ігоря Цепенюка возили на гемодіаліз до Бучача туди і назад вже не вперше. Про таку поїздку дружина пише у пості від 19 листопада.

“Сьогодні чоловіка повезли в Бучач на гемодіаліз нирок, бо інакше його не витягнути. Це півтори години дороги з кисневим балоном. 4 години діалізу там і півтори години дороги назад. Чекаю і молюся!”, – повідомляла пані Валентина.

На жаль, поїздка до Бучача 24 листопада стала для її чоловіка фатальною.

“Усі питання – до обласного управління”

Чому в Тернополі досі не облаштували приміщення для проведення гемодіалізу таким хворим, залишається незрозумілим. Адже явище виснажливих поїздок для пацієнтів, як виявилося, далеко непоодиноке.

Як пояснює начальник міського управління охорони здоров’я Василь Даньчак, міські лікарні не мають апаратів штучної нирки, тому всі пацієнти, які мають ниркову недостатність, обслуговуються у гемодіалізному відділенні обласної університетської лікарні. А пацієнти з підтвердженим діагнозом COVID-19, які мають супутню ниркову патологію, згідно наказу управління охорони здоров’я, лікуються на базі Бучацької райлікарні, де є апарат штучної нирки, – говорить начальник міського управління.

Він погоджується, що гемодіаліз для ковідних хворих варто було б організувати у Тернополі, де є ціле таке відділення. Але вирішили, що ковідним пацієнтам буде надаватися допомога з гемодіалізом у Бучачі. Тому тут всі питання до обласного управління охорони здоров’я, яке видало такий наказ, – зазначає Василь Даньчак.

Авторка: Євгенія Цебрій