Біля села Петриків на півдні Тернополя археологи виявили загадкове поховання віком три тисячі років, залишене носіями Висоцької культури. Пози, у яких лежали померлі, були дивні. Паталогоанатоми зазначають, що так укласти неживі тіла неможливо. Фотографіями знахідки та інформацією про неї поділився український археолог Микола Бандрівський.

 

“Це поховання унікальне: в могилі, міцно обнявшись, лежали чоловік і жінка. Обидва були звернені особами один до одного, торкаючись лобами один одного. Жінка, лежачи на боці, правою рукою ніжно пригорнула чоловіка до себе, поклавши зап’ясті своєї руки на його праве плече. Ноги жінки при цьому міцно стиснуті і зігнуті в колінах, лежали поверх витягнутих ніг чоловіка.”

 

В головах померлих були розставлені ​​півколом глиняний посуд: миска, горщик і три черпака, – розповідає археолог. На обох небіжчиків знаходилися бронзові прикраси.

 

Знаходити парні поховання українські археологи почали в кінці XIX століття. Ісидор Шараневич і Михайло Грушевський розкопали такий некрополь в селі Висоцьке поблизу міста Броди у Львівській області.

 

“І, що цікаво: в той час, як в інших куточках Європи померлих чоловіків і жінок в парних похованнях клали в основному тільки поруч один з одним, то в парних похованнях Висоцької культури померлим в” парних могилах “завжди надавали елементи близькості, ніжності і неприхованою симпатії один до одного: то долоні жінки вкладені в долоні чоловіки, при цьому уста останнього стосуються чола жінки, то руки обох небіжчиків сплетені в обіймах, обіймаючи один одного “, – пише Бандерівський.

 

Патологоанатоми встановили, що укласти вже неживі тіла в такі обійми неможливо. Фахівці вважають, що принаймні один з них надавав цю своєрідну позу свого тіла сам перед самою смертю. Припускають, що, згідно з тодішніми ритуалами і звичаями, жінка, при певних обставинах, вважала за краще піти слідом за своїм померлим чоловіком. Для цього їй достатньо було випити чашу отрути.

 

“На нашу думку, це було добровільне рішення жінки. Можливо, вона не вважала за потрібне після смерті чоловіка жити з іншим, звикати до іншого способу життя. І вважала за краще відійти слідом за чоловіком. Це не акт суїциду і не втеча від труднощів того часу. Такий вчинок з боку жінки був обумовлений, як ми припускаємо, лише внутрішнім духовним поривом, спробою і далі бути поряд зі своїм судженим “.

 

Джерело: Сьогодні