Російський винищувач п’ятого покоління Су-57, відомий на Заході як Felon, залишається одним із найобговорюваніших проєктів військової авіації останніх п’ятнадцяти років. Питання про реальну кількість виготовлених і боєздатних машин не втрачає актуальності, бо офіційна статистика майже відсутня, а незалежні оцінки суттєво розходяться.
Станом на середину 2026 року більшість західних і українських аналітиків сходяться на тому, що загальна кількість побудованих планерів, включно з прототипами, перебуває в діапазоні 30–40 одиниць. Боєздатних серійних машин значно менше — орієнтовно 20–30. Ці цифри різко контрастують із заявленими планами Москви отримати 76 літаків до 2027–2028 років.
Виробництво стримують санкції, проблеми з двигунами другого етапу, дефіцит композитних матеріалів і пріоритет масових машин четвертого покоління. Нижче — детальний розбір наявних даних, темпів поставок і факторів, що обмежують масштабування програми.
Скільки Су-57 реально побудовано станом на 2026 рік
Незалежні оцінки базуються на відкритих джерелах: фотографіях, супутникових знімках, повідомленнях про поставки та аналізі виробничих потужностей заводу в Комсомольську-на-Амурі. За даними National Interest, на початок 2026 року загальна кількість побудованих Су-57, включно з десятьма прототипами, становила приблизно 32 одиниці. Боєздатних серійних машин було 12–20.
Українське видання Militarnyi на основі супутникових знімків бази Дзьомгі у лютому 2026 року зафіксувало 15 машин одночасно. З урахуванням нещодавніх поставок і прототипів загальна оцінка склала 20–25 одиниць. Інші аналітики, зокрема 19FortyFive, називають цифру близько 30–32 машин у складі Повітряно-космічних сил Росії.
Найбільш обережна консенсусна позиція незалежних джерел: загалом побудовано 30–35 Су-57, з яких у бойовій готовності перебуває не більше 20–25 одиниць.
Експортні поставки змінюють картину лише частково. Алжир отримав перші два Су-57E наприкінці 2025 року в рамках контракту приблизно на 12–14 машин. Це перший підтверджений експорт літака п’ятого покоління з Росії.
Темпи виробництва за роками
Серійне виробництво стартувало у 2019 році. Перший серійний літак розбився під час заводських випробувань у грудні 2019-го, тому перша поставка до військ відбулася лише у грудні 2020 року. Подальші темпи виглядали так:
| Рік | Орієнтовна кількість поставлених машин | Коментар |
|---|---|---|
| 2020–2021 | 3–4 | Початок серійних поставок |
| 2022 | 6 | Відкриття додаткової лінії |
| 2023 | 10–12 | Найвищий підтверджений річний показник |
| 2024 | 7–10 | Офіційні заяви про прискорення |
| 2025 | 0–2 | Майже відсутність підтверджених поставок |
| 2026 (перше півріччя) | невелика партія | Модернізовані машини у лютому |
Дані узагальнені за відкритими оцінками National Interest та Militarnyi. Реальні цифри можуть бути дещо вищими, але відсутність офіційних повідомлень про великі партії у 2025 році свідчить про серйозні виробничі труднощі.
Чому виробництво не виходить на заплановані обсяги
Головний обмежувальний фактор — двигун. Більшість літаків досі літають на проміжному АЛ-41Ф1 (виріб 117), тоді як двигун другого етапу АЛ-51Ф1 (виріб 30) і його еволюційний варіант «виріб 177» лише проходять випробування. Повноцінне впровадження очікується не раніше кінця 2026 — початку 2027 року.
Санкції суттєво ускладнили постачання електронних компонентів, композитних матеріалів і систем управління. Пожежа на заводі в Комсомольську-на-Амурі у квітні 2026 року додатково порушила ланцюги поставок композитів. Крім того, російська промисловість змушена пріоритетно випускати Су-34 і Су-35С для поповнення втрат, що зменшує ресурси для п’ятого покоління.
Контракт 2019 року передбачав 76 серійних машин до 2027–2028 років. За нинішніх темпів виконання цього плану виглядає малоймовірним без різкого збільшення виробничих потужностей, яке поки що не підтверджене незалежними джерелами.
Розподіл і бойове застосування
Більшість наявних Су-57 зосереджені на далекосхідній базі Дзьомгі біля заводу-виробника. Це дозволяє швидше проводити доопрацювання і захищає машини від ударів далекобійними засобами. Частина прототипів і ранніх серійних зразків використовується для випробувань нових систем і двигунів.
У бойових умовах Су-57 застосовувався переважно для пусків крилатих ракет з безпечної відстані. Підтверджених випадків глибокого проникнення в зону щільної протиповітряної оборони немає. Відомо про пошкодження щонайменше двох машин на аеродромах у результаті українських ударів у 2024–2026 роках.
Навіть за найбільш оптимістичними оцінками парк Су-57 залишається в рази меншим за кількість F-35, які США виробляють щорічно, і значно поступається китайському J-20.
Порівняння з іншими програмами п’ятого покоління
Для розуміння масштабу варто зіставити цифри. Станом на 2026 рік США мають понад 1300 F-35, Китай — кілька сотень J-20. Російський парк Су-57 вимірюється десятками. Це не лише питання темпів виробництва, а й різниці в промисловій базі, фінансуванні та доступі до технологій.
Експортний потенціал Су-57 обмежений. Крім Алжиру, серйозних контрактів немає. Пропозиції Індії про спільне виробництво залишаються на рівні заяв без конкретних угод.
Програма Су-57 продовжує розвиватися: з’явився двомісний варіант Су-57D для управління безпілотниками, тривають роботи над модернізованою версією з новим двигуном і покращеною стелс-характеристикою. Проте кількісний показник залишається головним слабким місцем проєкту. Без суттєвого прискорення виробництва літак і надалі виконуватиме роль технологічної демонстрації та обмеженого інструменту ударів із безпечної відстані, а не масового засобу завоювання переваги в повітрі.
Актуальні незалежні оцінки на літо 2026 року фіксують загальну кількість побудованих Су-57 у межах 30–40 одиниць, з яких боєздатних — близько двох десятків. Ці цифри найкраще відображають реальний стан програми з урахуванням усіх виробничих, технологічних і логістичних обмежень.
