Понад 10 років тому він став студентом престижного вишу в Австрії, здобув там омріяну роботу і визнання, а сьогодні планує повернутись в Україну. Архітектор і митець Ростислав Бортник про те, чому готовий змінити найкраще місто світу Відень* на Бережани, і втілення європейських ідей в українських реаліях.
(прим. ред. – Відень вже 10 років поспіль визнано найкращим містом для проживання)

«Зараз я перебуваю в Україні і веду будівництво початкової школи під Мюнхеном», – каже архітектор. З 2007-го року на його рахунку сотні подібних проєктів. Від спорудження школи в Африці – до реставрації будівель-пам’яток ЮНЕСКО. У 2019-му житловий комплекс у Відні, збудований під керівництвом українця, потрапив до списку 17 найкращих архітектурних об’єктів за версією Державної премії архітектури та екологічного будівництва Австрії.

Нині Ростислав Бортник має план, як зробити край, де виріс, успішним. Тому балотується на пост голови Бережанської ОТГ.

Пане Ростиславе, чим Ви займалися в Австрії?

В Австрії я закінчив Вищу професійну школу Каринтії. Насправді – це університет з практично орієнтованою програмою освіти. У студентські роки двічі брав участь в гуманітарному проєкті в Південно-Африканській Республіці та займався будівництвом виробничих майстерень і навчальних класів неподалік Йоханнесбурга. Я працював в архітектурних бюро у Відні, Дорнбірні, Клаґенфурті та Шпітталь-ан-дер-Драу, відтак реалізував понад 100 різноманітних проєктів. Один з перших – ревіталізація* залізничної станції в Бляйбурзі, проєктування ресторану на гірсько-лижному курорті, будівництво соціального житла та будинку для людей похилого віку. Можна ще дуже багато перераховувати.

*Ревіталізація означає процеси відновлення, оживлення, відтворення.

За що Вас знають в Україні?

Одна з моїх мистецьких виставок присвячена вшануванню жертв Голодомору. «163. Одна зернина – одна людина». Ідея зародилась під час навчання та роботою над дипломом. Презентували виставку в Києві, Тернополі. У Бережанах була мала інсталяція, а в 2019-му році й у Відні представили продовження – відкриття меморіальної Таблиці на тему, дотичну до Голодомору. Я показав масштаб цієї трагедії в насипах зерна, що подібні до братських могил. 163 означає середню кількість зернин у п’яти колосках.

Чи хотілось подарувати свої проєкти Бережанам?

Так, але подарувати – це не зовсім те, їх треба реалізовувати. Тоді це буде подарунок громаді. Свою дипломну роботу я присвятив рідним Бережанам. Завдяки її тематиці після навчання почав працювати над планом розвитку міста Гогенемс, що на заході Австрії. Деякі з моїх малих проєктів навіть знайшли втілення у цьому невеликому місті. Тоді я серйозно замислився: чому б не втілити ці ідеї в Бережанах?

Що вийшло зробити?

Для нашого замку я придбав садове освітлення на сонячних батарейках у вигляді каменів, розставив їх по бійницях. У темну пору доби вони частково освітлювали елементи замку. Відкрив Музей сучасного мистецтва. Звісно, ви уявляєте імпозантну архітектуру, але це не зовсім так. То був експериментальний музей. Залежно від тематики виставки використовували приміщення чи територію в місті. У Краєзнавчому музеї я організував виставку «Дорогами Південної Африки» – відтворив нетрі, на які розвісив свої світлини з часу перебування на практиці. Вийшло досить цікаво. Інші пункти не вдалось зробити. Але я завжди кажу, що найкращий подарунок – це реклама. У більшості публікацій та проєктів в Україні та поза її межами згадується, що я з Бережан. Завжди стараюсь популяризувати це місто. Воно може стати успішним, якщо матиме свій імідж.

Ви оприлюднили політичну програму «Бережанщина. Там, де добре». Вона містить 121 пункт. Вважаєте, що все вдасться здійснити за одну каденцію?

Це моя пропозиція, те, як я бачу громаду. Про деякі пункти думав роками, коли ще й гадки не мав про цю посаду, інші виникли кілька тижнів чи місяців тому. Усе добре обміркував, розрахував, шукав підтвердження, чи можливо ці плани здійснити.

Декілька ініціатив стосуються підприємництва. Аби люди не боялись ризикувати і починати бізнес, місцева влада має йти їм на зустріч. Наприклад, зробити «орендні канікули» чи дорадчо допомогти у веденні бізнесу.

При міській раді потрібно заснувати Офіс грантів. Тут фахівці допомагатимуть людям, які хочуть відкрити свою справу, знайти інвестора чи ринок збуту.

У громаді є крафтові підприємства, є й такі, що виготовляють екологічну продукцію. Я пропоную відкрити магазин місцевих товарів. Це теж стане візитівкою.

Одне із перших завдань – треба змінити центральну частину Бережан, облагородити фасади. Я мрію відродити культурну та історичну Бережанщину, але починати треба з інфраструктури та благоустрою.

Для виконання цих завдань потрібне фінансування. Де збираєтесь брати гроші?

Для початку достатньо запустити декілька підприємств, зокрема комунальних. Скажімо, з виготовлення будівельної продукції, яка має попит. Не варто забувати і про села. Тут можна відкрити невеликі виробничі підприємства, хоча б на 10-15 робочих місць. Хороший приклад – швейний цех, що діє на території громади, в селі Жуків. Там виготовляють сорочки. Це не шкідливе виробництво. Якщо запрацюють інші, кошти знайдуться, а частина від сплати податків залишиться в селах.

У програмі є багато пунктів, на реалізацію яких не треба великих грошей. Наприклад, для толоки потрібне лише бажання. Я брав участь у таких акціях в Україні та за кордоном. Там люди активно долучаються. Українські реалії зовсім інші. Тому головне – це зміни в головах. Треба, щоб люди повірили в успіх.
З успішною громадою краще співпрацює Уряд, банки та фонди допомоги. Коли пропонуєш не тільки ліс чи поле, а проєкти, в які можна інвестувати, тобі йдуть на зустріч.

Чому Ви впевнені у своїх силах, адже ніколи не мали досвіду в політиці?

Так, я ніколи не був у політиці, але нема такої професії – мер чи політик. Ми не народжуємося архітекторами чи головами громад, а людьми. Я бачу в собі сили, бо ще молодий та енергійний. В Австрії було важко освоїтись: вивчав іноземну мову, звикав до інших традицій, менталітету, здобував навиків та досвіду в різних сферах. Доводилось вирішувати важливі питання німецькою мовою. Тому вірю, що все вийде і в Україні. Адже я українець і це моя рідна земля.

Якщо берусь за щось нове, це для мене інша стихія, але успішно доводжу справу до кінця. Так, треба навчитись дечого з українських реалій, але я маю цілий пакет функцій, які здобув. Це допоможе. Є однодумці, які мене підтримують, а ще ціла структура міської ради, яка повинна захищати інтереси громади.

Якщо Вас оберуть головою громади, доведеться переїхати в Україну. Готові до цього?

Так, я збираюсь проміняти успішне життя в Відні на Бережани. Не бачу в цьому проблем, бо й там я майже не мав вільного часу. Окрім роботи займався громадською діяльністю, спортом, мистецькими чи політичними акціями. Якщо стану головою громади і переїду сюди, то отримаю ще більшу мотивацію змінити ситуацію в рідній громаді. Мені бракуватиме тих речей, до яких звик за кордоном: інфраструктура, екологія, культура, дозвілля та багато іншого.

Чи погоджуєтесь із думкою, що головне – не перемогти на виборах, а виправдати свої очікування та не підвести виборців?

Для мене не головне перемогти, особливо будь-якою ціною. Ці зміни більше потрібні громаді. Я бачу себе менеджером з реалізації пунктів програми. Зараз не думаю про те, що буде 25 жовтня. Якщо виграю, буде важко, програю – також важко, це виклик і я готовий до нього. Знаю, що на наступний день після виборів моє життя може змінитись кардинально. Та я готовий працювати і робити все, щоб люди не розчарувались, адже мені є що втрачати, особливо успіхи та досягнення, здобуті за останні роки.