Антоніна Петрівна Матвієнко, відома всім як Тоня Матвієнко, народилася 12 квітня 1981 року в Києві. Її повне ім’я — Антоніна Петрівна Гончар. Донька легендарної народної артистки Ніни Матвієнко з перших днів життя дихала музикою. Материнські репетиції ставали колисковою, а гастрольні валізи — звичним аксесуаром дитинства.
У десятирічному віці вона вже стояла на сцені в США поруч із мамою. Через рік, у 1992-му, маленька Тоня співала Гімн України на Майдані Незалежності. Сьогодні, у 2026 році, їй 45, і її голос звучить так само чисто й сильно. Він несе в собі глибину народної традиції й сучасну легкість, за яку слухачі закохуються з першої ноти.
Антоніна Петрівна Матвієнко — заслужена артистка України з 2021 року, солістка «Київської камерати» й мама двох доньок. Її шлях — це не просто кар’єра співачки. Це історія про те, як родинний талант переростає в особистий голос, який чують у концертних залах, на фронті й у навушниках нового покоління.
Дитинство під крилом легенди
Батько Тоні — художник Петро Гончар, син відомого етнографа й скульптора Івана Гончара. У родині завжди панувала творча атмосфера. Мати, Ніна Митрофанівна, виховувала доньку з особливою увагою до українського фольклору. Уже в 1991 році десятирічна Антоніна вирушила з мамою в американське турне. Це були її перші серйозні виступи.
Після повернення вона закінчила Київську спеціальну музичну школу-інтернат імені Миколи Лисенка за спеціальністю «хорове диригування». Потім вступила до Київського національного університету культури і мистецтв. Спочатку здобула освіту менеджера зі зв’язків з громадськістю, а в 2010 році — другу вищу з народного співу.
Перші професійні кроки виглядали скромно: робота співачкою в художній галереї, потім піар-менеджером у рекламній агенції. Але голос не давав спокою. У 2002 році вона стала дипломанткою Першого всеукраїнського конкурсу естрадного співу. А в 2006-му художній керівник «Київської камерати» Валерій Матюхін після прослуховування жартома сказав: «Матвієнко звільнили — прийняли Антоніну». Так почалася її сольна історія в оркестрі, де раніше співала мама.
Шлях на велику сцену
Перший сингл «Не метелиця лугом стелиться» вийшов у 2007 році. Потім були спільні концерти з Ніною Матвієнко, участь у театральних постановках, зокрема в експериментальному проєкті «Скіфські камені» у США. Справжній прорив стався в 2011-му. Тоня потрапила на перший сезон шоу «Голос країни». Народний тембр спочатку не сподобався тренерам на сліпих прослуховуваннях, але Костянтин Меладзе дав другий шанс. Вона опинилася в команді Руслани й дійшла до фіналу, посівши друге місце.
У 2013 році разом із мамою вийшов альбом «Нове та найкраще». Того ж року Тоня виступила на Global Gathering Ukraine з електронним дуетом Tapolsky & VovKING. У 2016-му брала участь у національному відборі на «Євробачення». Її репертуар завжди балансував між автентикою й сучасною естрадою: «Мавка», «А може ти», «Душа», «Хто я для тебе», «Мій милий».
Останні роки принесли нові хіти. «Кульбаби» 2022 року стали справжнім вірусним проривом. У 2025-му з’явилися «Ліхтарики», «Блискавка», ремікси від The Madison і Faino. У 2026-му вийшли дуетні треки з чоловіком і пісня «Містами» — маніфест єдності.

Особисте життя: раннє материнство й міцна сім’я
У 16 років Антоніна завагітніла. 6 листопада 1998 року народилася донька Уляна. Шлюб із першим чоловіком тривав близько десяти років. Співачка пізніше зізнавалася, що стосунки мали ознаки аб’юзу: чоловік був проти її музичної кар’єри й хотів бачити дружину виключно вдома. Розлучення виявилося складним, але Уляна виросла самостійною. Сьогодні їй 27, вона працює в кіно й рекламі, живе окремо.
Друга велика любов прийшла на «Голосі країни». Арсен Мірзоян тоді був одружений, тож спочатку стосунки розвивалися повільно. У 2016 році народилася друга донька — Ніна (15 січня). Офіційний шлюб пара зареєструвала 15 червня 2017 року. Сьогодні вони виховують Ніну разом, а Арсен має двох синів від попереднього шлюбу.
Після смерті Ніни Матвієнко в жовтні 2023 року родина пережила важкий період. Батько Петро Гончар повернувся до спільного будинку. Тоня зізнавалася, що пережила дві серйозні кризи в шлюбі з Арсеном — одну перед повномасштабною війною, другу після похорону мами. Але вони обрали берегти сім’ю. Спільні тури 2025–2026 років, дуетні пісні й благодійні концерти стали для них новою точкою опори.
Творчість під час війни й благодійність
З 2022 року Антоніна Петрівна Матвієнко активно підтримує Збройні сили України. Благодійні тури, виступи для військових, збір коштів на протезування — це вже звична частина її графіка. У 2025 році вона отримала «Знак пошани» від Міністерства оборони. Концерти з Арсеном Мірзояном збирають повні зали в містах України й за кордоном.
Її голос звучить у фільмах, на фестивалях, у реміксах для молоді. Вона поєднує народне сопрано з поп-інтонаціями так природно, що слухач не помічає стиків. Саме це робить Антоніну Петрівну Матвієнко особливою: вона не копіює маму, а продовжує її справу своїм, сучасним голосом.
| Рік | Подія | Значення |
|---|---|---|
| 1981 | Народження в Києві | Початок музичної династії |
| 2011 | Фінал «Голосу країни» | Національне визнання |
| 2021 | Заслужена артистка України | Державна нагорода |
| 2022–2026 | Хіти «Кульбаби», «Ліхтарики», тури з Мірзояном | Новий етап творчості |
Джерела даних: Вікіпедія, матеріали українських медіа.
Сьогодні Антоніна Петрівна Матвієнко продовжує гастролювати, записувати нові пісні й підтримувати тих, хто захищає країну. Її голос — це не просто спадщина. Це жива нитка, що з’єднує бабусине багатоголосся, материнську легенду й майбутнє української музики. І поки вона співає, ця нитка не рветься.