Білий ведмідь — не просто великий хижак із білосніжною шубою. Це справжній володар крижаних просторів, чиє життя тісно пов’язане з морським льодом. Без нього він не може полювати на тюленів, розмножуватися й навіть просто пересуватися на великі відстані. Саме тому питання, де живуть білі ведмеді, завжди веде нас на крайню північ — у Арктику.
Ці тварини ніколи не ступали на антарктичний лід. Їхній ареал — циркумполярний, тобто кільцем охоплює Північний Льодовитий океан і прибережні території. Сьогодні білі ведмеді зустрічаються на землях п’яти країн: Канади, США (Аляска), Гренландії, Норвегії (архіпелаг Свальбард) та Росії. За оцінками Міжнародного союзу охорони природи, загальна чисельність виду становить близько 26 тисяч особин, розподілених між 20 окремими субпопуляціями.
Лід для них — не просто поверхня. Це і мисливські угіддя, і транспортна мережа, і місце для відпочинку. Коли морський лід тане, ведмеді змушені виходити на берег, де їжа стає набагато біднішою. Саме тому кліматичні зміни вже впливають на різні групи тварин по-різному: одні субпопуляції тримаються стабільно, інші скорочуються.
Основні регіони проживання білих ведмедів
Найбільша частка світової популяції — майже дві третини — живе в Канаді. Тут зосереджено 14 із 20 субпопуляцій. Особливо відомі західна та південна частини Гудзонової затоки. Саме там туристи з усього світу приїжджають спостерігати за ведмедями восени, коли вони збираються біля узбережжя в очікуванні льоду. На південь ареал сягає затоки Джеймс і навіть узбережжя Лабрадору та Ньюфаундленду.
На Алясці мешкають дві субпопуляції: чукотсько-берінгова та південна бофортська. Вони ділять територію з російськими та канадськими ведмедями. Тут тварини часто з’являються біля поселень, особливо в районі острова Бартер і селища Кактовік.
Гренландія дає притулок кільком групам, зокрема східногренландській та південно-східній. Остання була офіційно визнана окремою субпопуляцією лише кілька років тому. Норвезький Свальбард (Шпіцберген) і прилеглі води Баренцевого моря — один із найкраще вивчених регіонів. Тут ведмеді часто з’являються біля дослідницьких станцій і туристичних маршрутів.
Чому морський лід — ключ до виживання
Білий ведмідь — морський ссавець за способом життя. Він проводить більшу частину часу на льоду або біля нього. Тюлені — основна здобич. Ведмідь винюхує дихальні отвори тварин під снігом на відстані до кілометра і може чекати годинами. Без щільного льоду полювання стає майже неможливим.
Науковці виділяють чотири типи льодових екорегіонів. У деяких районах лід тримається довше, і там популяції почуваються краще. У південніших — сезон відкритої води стає довшим з кожним роком. Ведмеді змушені плавати все далі. Відомі випадки, коли тварини долали понад 100 кілометрів без відпочинку. Проте такі марафони виснажують, особливо молодняк і самиць із дитинчатами.
Саме втрата морського льоду через потепління клімату вважається головною загрозою для виду. За прогнозами, до кінця століття без серйозного скорочення викидів парникових газів більшість субпопуляцій може зникнути, залишивши лише невеликі групи в районі «Останнього льоду» — північно-східної Канади та північної Гренландії.
Як розподілені субпопуляції сьогодні
Субпопуляції не є повністю ізольованими. Тварини іноді переходять з однієї групи в іншу, але загалом тримаються певних територій. Деякі з них добре вивчені, інші — майже «чорні скриньки» через важкодоступність.
| Регіон / країна | Орієнтовна частка популяції | Особливості |
|---|---|---|
| Канада | близько 60–65 % | Найбільша різноманітність субпопуляцій, включаючи Гудзонову затоку |
| Аляска (США) | близько 15–20 % | Дві субпопуляції, спільні з сусідніми країнами |
| Гренландія | близько 10–15 % | Включає нещодавно виділену південно-східну групу |
| Норвегія (Свальбард) і Баренцеве море | близько 5 % | Одна з найкраще досліджених територій |
| Російська Арктика | близько 10–15 % | Найменш вивчені субпопуляції |
Дані узагальнені за оцінками Polar Bears International та звітами IUCN Polar Bear Specialist Group станом на останні доступні дослідження.
У західній Гудзоновій затоці чисельність за останні десятиліття помітно зменшилася. Аерофотозйомка 2021 року показала близько 618 ведмедів проти 842 п’ятьма роками раніше. Натомість у деяких високоширотних районах, де тане багато croклітний лід і з’являється більше молодого льоду з тюленями, ситуація виглядає стабільнішою або навіть кращою.
Життя на межі льоду і суші
Коли лід відступає, ведмеді виходять на узбережжя. Там вони харчуються пташиними яйцями, водоростями, іноді падлом китів. Самиці будують барлоги в снігових заметах або на берегових схилах, де народжують дитинчат у грудні–січні. Молоді ведмеді залишаються з матір’ю близько двох з половиною років.
Цікаво, що білі ведмеді майже не мають природних ворогів. Єдиний серйозний конкурент — людина. Історично полювання сильно скоротило чисельність, але після підписання міжнародної угоди 1973 року між арктичними державами ситуація стабілізувалася. Сьогодні головний виклик уже не рушниця, а температура.
Білий ведмідь здатен плавати зі швидкістю близько 10 кілометрів на годину і долати десятки кілометрів відкритої води, проте тривалі перепливи без можливості відпочити на льоду часто закінчуються виснаженням.
Що чекає на арктичних хижаків у найближчі десятиліття
Науковці стежать за льодовим покривом майже в режимі реального часу. Супутникові дані показують, що літній мінімум льоду продовжує зменшуватися. У південних субпопуляціях ведмеді вже проводять на суші по три-чотири місяці замість одного-двох, як раніше. Це впливає на масу тіла, успішність розмноження і виживання молодняку.
Водночас існують території, які ще довго залишатимуться придатними для життя. Так звана «Остання крижана зона» між канадським Арктичним архіпелагом і Гренландією може стати притулком для частини популяції навіть за сценарію помірного потепління.
Охорона білих ведмедів сьогодні — це не лише створення заповідників. Це зменшення глобальних викидів, контроль промислової діяльності в Арктиці та підтримка традиційного знання корінних народів, які живуть поруч із цими тваринами століттями. Кожна нова генерація ведмедів залежить від того, чи вдасться зберегти достатньо морського льоду в критичні для полювання місяці.
Білі ведмеді залишаються одним із найяскравіших символів Арктики. Їхній ареал — це не просто географія. Це живий індикатор стану всієї полярної екосистеми. Поки лід тримається, ці могутні тварини продовжують патрулювати свої крижані володіння від Аляски до Свальбарду. І від нас залежить, чи буде у них достатньо простору для життя й надалі.
