Найдорожчий сегмент космічної індустрії сьогодні працює найближче до Землі. Україна, яка вже воює в космосі чужими руками, має всі підстави збудувати тут власну спроможність.
Переворот у космічній галузі
Тридцять років космічна галузь рухалася вгору. Що далі від Землі стояв апарат, то більшим, дорожчим і престижнішим він вважався. Зараз усе змінилося. Найжвавіший сегмент індустрії функціонує на наднизькій навколоземній орбіті — VLEO. Це висота приблизно від 150 до 450 кілометрів, хоча більшість апаратів тримається ще нижче — від 250 до 350 кілометрів. Тобто вдвічі ближче до Землі, ніж класичні супутники спостереження.
Те, що донедавна вимагало супутника за мільярд доларів, тепер під силу дешевим серійним апаратам.
Логіка проста й ґрунтується на відстані. Що ближче апарат до цілі, то кращі його прилади. На 250 кілометрах оптика забезпечує приблизно вчетверо вищу роздільність, ніж на тисячі. З радарами ефект ще сильніший: сигнал долає шлях двічі, туди й назад. Якщо опустити апарат із 650 до 160 кілометрів, потрібна радіопотужність падає у 64 рази. Затримка сигналу скорочується з майже семи мілісекунд до неповних двох.
Додатковий плюс: атмосфера на такій висоті ще відчутна й природно стягує неробочі апарати вниз за кілька тижнів. Орбіта очищає себе сама й не перетворюється на звалище уламків, як це вже сталося вище.
Для оборони та бізнесу висновок очевидний. Те, що раніше вимагало супутника за мільярд доларів, тепер доступне дешевим серійним апаратам. Саме тому почалася справжня гонка.
