Луганська область залишається регіоном з найвищим рівнем тимчасової окупації серед усіх областей України. Станом на середину 2026 року під контролем російських військ перебуває близько 99,8 % її території. Це означає, що вільними залишаються лише окремі невеликі населені пункти та ділянки поблизу адміністративного кордону з Харківською областю.
Площа області становить 26 684 квадратних кілометри. Відповідно, під українським контролем наразі утримується орієнтовно 40–45 квадратних кілометрів. Ці цифри підтверджують аналітичні ресурси, які відстежують лінію фронту на основі супутникових знімків, відео з місця подій та офіційних повідомлень українських військових.
Ситуація на Луганщині стабілізувалася ще восени 2022 року після завершення активної фази боїв за Сєвєродонецьк і Лисичанськ. Відтоді лінія розмежування майже не змінювалася, хоча російська сторона неодноразово заявляла про «повне звільнення» регіону.
Як змінювалася площа окупованої території з 2014 року
Окупація частини Луганської області розпочалася ще у 2014 році. Тоді під контролем проросійських формувань опинилася південна частина регіону — приблизно 30–35 % площі. Північні райони, зокрема Сватівський, Старобільський і частина Сєвєродонецького, залишалися під українською владою.
Після повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року ситуація різко змінилася. До травня того ж року російські війська контролювали вже близько 95 % території. У липні 2022-го після захоплення Лисичанська російське міністерство оборони заявило про повний контроль над областю. Однак українські сили продовжували утримувати кілька населених пунктів на західному краю регіону.
Протягом 2023–2025 років лінія фронту на Луганщині майже не рухалася. Основні бої точилися вже на території Донецької та Харківської областей. Станом на кінець 2025 року офіційні дані Луганської обласної військової адміністрації фіксували 99,8 % окупованої території. На початку 2026-го аналітичний ресурс DeepState оцінював цей показник у 99,6 %.
За оцінкою Інституту вивчення війни станом на квітень 2026 року російські сили контролюють 99,84 % Луганської області. Українські підрозділи продовжують утримувати села Надія, Новоегорівка та Греківка.
Актуальні дані на літо 2026 року
На момент написання матеріалу — липень 2026 року — суттєвих змін у контролі території не зафіксовано. Українські військові з’єднання, зокрема Третя штурмова бригада, повідомляли про відбиття десятків штурмових дій противника в районі зазначених сіл. Російська сторона продовжує заявляти про «повне оволодіння» областю, проте незалежні аналітики ці заяви спростовують.
Загальна площа, яка залишається під контролем Збройних сил України, не перевищує 0,2 % від території області. Це переважно лісисті та сільськогосподарські ділянки без великих населених пунктів. Логістика туди ускладнена, а цивільне населення з цих місць евакуйоване ще у 2022–2023 роках.
Варто зазначити, що точний відсоток може незначно коливатися залежно від методології підрахунку. Одні джерела враховують лише території з підтвердженим постійним контролем, інші — і зони сірих зон чи обмеженої присутності. Проте всі погоджуються: Луганська область — найбільш окупований регіон України.
Порівняння з іншими областями
Для кращого розуміння масштабу варто порівняти ситуацію на Луганщині з сусідніми регіонами. Нижче наведено дані станом на початок 2026 року за оцінками аналітичних платформ.
| Область | Площа, км² | Окуповано, % | Приблизно вільна територія, км² |
|---|---|---|---|
| Луганська | 26 684 | 99,6–99,8 | 40–55 |
| Донецька | 26 517 | 78,1 | близько 5 800 |
| Запорізька | 27 180 | 74,8 | близько 6 850 |
| Херсонська | 28 461 | близько 72 | близько 8 000 |
Дані складено на основі оцінок DeepState та відкритих аналітичних звітів станом на січень–квітень 2026 року.
Як видно з таблиці, жодна інша область не має такого високого рівня окупації. Навіть Донецька, де тривають найінтенсивніші бої, зберігає під контролем України понад п’яту частину території.
Чому лінія фронту на Луганщині майже не змінюється
Географічні особливості відіграють важливу роль. Після відходу українських військ з Лисичанська у 2022 році основна лінія оборони змістилася на захід — ближче до адміністративного кордону з Харківською та Донецькою областями. Тут місцевість менш сприятлива для швидкого наступу: багато лісів, балок і річок.
Російські війська зосередили основні зусилля на Покровському, Курахівському та Торецькому напрямках у Донецькій області. На Луганському напрямку вони проводять переважно позиційні дії, спроби інфільтрації невеликими групами та артилерійські обстріли. Українська сторона, зі свого боку, активно застосовує дрони для ураження логістики в тилу окупованої частини області.
Аналітики відзначають, що утримання навіть невеликих ділянок на Луганщині має стратегічне значення. Вони ускладнюють російським силам повне забезпечення флангів і змушують тримати додаткові підрозділи на цьому напрямку.
Наслідки майже повної окупації регіону
Майже повна окупація Луганської області має серйозні гуманітарні, економічні та політичні наслідки. Більшість населення змушена була виїхати. За оцінками, на тимчасово окупованій території залишається лише частина довоєнних мешканців, багато хто виїхав до Росії або на підконтрольну Україні територію.
Російська адміністрація намагається інтегрувати регіон у свою економічну та правову систему. Відкриваються відділення російських банків, запроваджується російська освітня програма, змінюються назви населених пунктів. Водночас фіксуються випадки примусової паспортизації та вивезення дітей.
Офіційна позиція України залишається незмінною: Луганська область є невід’ємною частиною держави, а всі рішення окупаційної влади щодо її «приєднання» є юридично нікчемними.
Для української влади важливим завданням залишається підтримка зв’язку з мешканцями окупованих територій, фіксація воєнних злочинів і підготовка до майбутнього відновлення регіону після деокупації.
Як відстежувати актуальну ситуацію
Найточніші дані про контроль території публікують незалежні аналітичні платформи, які працюють з відкритими джерелами. Вони оновлюють карти кілька разів на тиждень на основі геолокованих відео, супутникових знімків і повідомлень військових. Офіційні дані Луганської обласної військової адміністрації також періодично оприлюднюються у відповідях на запити журналістів.
Варто пам’ятати, що заяви російських офіційних осіб про «повний контроль» над областю неодноразово спростовувалися як українськими військовими, так і міжнародними аналітиками. Станом на літо 2026 року невеликі ділянки території продовжують утримуватися українськими підрозділами.
Луганська область сьогодні — це приклад того, як війна може майже повністю змінити адміністративну карту регіону, але не скасовує його належності до України. Цифра близько 99,8 % окупованої території є нагадуванням про масштаби втрат і про необхідність подальшої міжнародної підтримки для відновлення контролю над усіма тимчасово окупованими землями.
