У той час, коли одні нарікають на ситуацію в Україні, інші активно діють та досягають успіхів. Як не втратити смак до бізнесу та бути поза конкуренцією розповів успішний тернопільський підприємець, генеральний директор «Агата–Буд», голова наглядової ради виробничого підприємства «Агата Стальконструкція» Сергій Лупійчук.
Сергію Ігоровичу ви економіст за фахом, тривалий час працювали бухгалтером, чому ж вирішили започаткувати дверний бізнес?
З цією справою мене зіштовхнула доля. Адже я працював бухгалтером у будівельній компанії, тому знав багато тонкощів роботи. Коли мені доручили вивчити питання придбання вогнетривких дверей, я з’ясував, що фірм, які такими торгують, дуже мало. І це зацікавило мене. Адже це ринок, який можна розвивати. Тому я зв’язався із заводами, які виготовляли двері протипожежного призначення, та згодом став їхнім представником у Тернополі. Так, у 2007 я започаткував компанію «Агата–Буд», а у 2010 році з’явилося виробниче підприємство «Агата Стальконструкція», в цехах якого вже 10 років виробляються якісні українські двері.
Чи легко було молодому українському підприємцю знайти свого споживача?
Однозначно ні. Але я стукав у кожні двері, розповідав хто я, пропонував конкурентну ціну. Завдяки наполегливій праці я здобув гарну репутацію та розвинув власну справу. Нині моє підприємство – справа мого життя.
У дверному бізнесі велика конкуренція. Як вдається тримати планку лідерства?
Коли я тільки починав працювати, дверний ринок був перенасичений китайською продукцією. Тоді, як і зараз, було складно запропонувати нижчу ціну від виробників з «Піднебесної», але все ж перемогла українська якість. Сьогодні конкуренція це стимул працювати далі, розвиватися, ставати кращими, робити ще якісніший продукт.
Якого виробництва використовуєте комплектуючі?
З початку війни на Сході, ми повністю та принципово відмовилися від будь-яких російських матеріалів. Для виготовлення продукції купуємо комплектуючі українського виробництва, ЄС та ближнього зарубіжжя.
У вас на підприємстві працевлаштовані сотня робітників, чи достатньо фахівців?
Ми ростемо і розвиваємося з кожним роком. Якщо у 2007 році наше підприємство використовувало 300 м² виробничих площ, то нині у нас понад 4000 м² . Відповідно і кількість робітників зросла з 15 осіб до понад 100. Проте фахівців своєї справи знайти завжди важко, адже в Україні не престижно здобувати виробничі професії. Тому окремі спеціальності ми навчаємо самотужки.
Як держава може підтримати національного виробника?
Варто зробити кілька кроків. Перше – зміна податкового законодавства в частині навантаження на зарплату. Це дозволить підприємцям виплачувати нормальну зарплатню не ховаючись у тінь. Наступне – потрібно нарешті розглянути законопроект щодо запровадження податку на виведений капітал. Тоді кошти, які заробляє підприємство, можна буде вкладати в розвиток своєї справи. Третій етап – дешеві, доступні кредити. Та останнє – мораторій на проведення перевірок. Ці чотири складові це першочергова допомога з боку держави для українського виробника.
Як працювати в умовах епідемії та карантинних обмежень?
На жаль поки що вакцини від вірусу немає. Тому, аби не захворіти, потрібно дотримуватись соціальної дистанції, пам’ятати правила гігієни, носити маску та слідкувати за самопочуттям. Максимально адаптувати свій бізнес до роботи в умовах карантинних обмежень.
Якою бачите власну справу через 5 років?
Успішною та процвітаючою, з різноманітним асортиментом продукції та збільшенням кількості робочих місць. Знаю, що цей план стане реальністю. Адже я вмію наполегливо працювати, маю надійний колектив з яким під силу будь-яка робота.