Усі професії важливі. Але без деяких суспільство поглинув би “блекаут” – адже хто, приміром, стояв би на варті появи нового життя? Наш інтерв’юер – акушер-гінеколог Олексій Гетун з Бережан. Ми запитали у лікаря, чому обрав свою справу та які виклики, непомітні для оточуючих, приймає щодня.

Олексію, де ви здобували освіту і якою була ваша мотивація при виборі вишу, а відтак — і майбутньої професії?

Я навчався у Чорткіському медичному училищі, після його закінчення працював фельдшером швидкої допомоги у Бережанах. У 1995 році став студентом ТНМУ ім. І. Я. Горбачевського. 

Питання вибору професії лікаря навіть не стояло, оскільки я виріс у сім‘ї медиків. Рутинні розмови про медицину, напевно, і привили любов до неї. Перевагу саме своїй спеціальності віддав тому, що більше орієнтувався на оперуючу професію. Саме акушерство і гінекологію обрав за прикладом батька – він теж працював акушер-гінекологом, Заслужений лікар України. Саме його відданість професії, обізнаність та професіоналізм дали поштовх моєму інтересу до вивчення гінекології. 

Скільки років триває навчання лікаря і з яких етапів складається?

Навчання лікаря триває все життя: 6 років у виші, 2 роки інтернатури та постійне підвищення кваліфікації. Але, оскільки я закінчував ще медичне училище, то моє навчання тривало аж 13 років. 

Після вступу в інститут з усіма студентами навчався за однаковою програмою. Перші 3 курси ми вивчали теоретичні предмети, після 4 курсу – практичні. Станом на сьогодні, після 6 курсу студенти складають ліцензійний іспит КРОК 2 та державні екзамени, після цього відбувається розподіл та вибір спеціальності. Інтернатура проходить за обраною спеціальністю, її тривалість зараз 3 роки. На мою думку, це саме той час, за який під наглядом досвідченого куратора, можна здобути хороші знання для подальшої самостійної роботи. 

Як відбувається практичне відпрацювання навичок? Адже, навіть за умови високого рівня теоретичних знань, ідеться про живих людей, ціна помилки надто висока. 

Відпрацювання навичок відбувається дуже обережно та поступово. Проходячи інтернатуру, спочатку дають можливість уважно спостерігати, як лікарі проводять огляди. Обговорюються різні клінічні випадки та аналізуються послідовність наступних дій при різних діагнозах. Через деяких час інтерну дають пацієнта, якого він веде з допомогою лікаря. Звісно, в операційній одразу ніхто не дозволить брати скальпель у руки. 

Пам‘ятаю, як вдома я ночами сидів та вчився правильності виконання розрізів і швів на звичайній миючій губці. Майстерність приходить з досвідом. Тривалий час я просто спостерігав за операціями. Згодом, бачачи мою обізнаність, мені дозволили бути другим асистентом оперуючого лікаря, тоді виконував окремі етапи операцій. Потім став першим асистентом, і тільки через кілька років почав робити операції самостійно. На сьогодні відпрацювання навичок відбувається на різних майстер-класах, практичних конференціях з відомими українськими та зарубіжними науковцями. На робочих місцях ділимось досвідом знань з молодими та вчимось у старших досвідчених колег.

Де саме ви проходили інтернатуру та чи влаштовувала вас якість навчання?

Інтернатуру проходив на базі факультету удосконалення ТДМУ під керівництвом професора Алли Володимирівни Бойчук. Це приємні роки навчання і початку праці з чудовою людиною і досвідченим колегою. 

Навчання лікаря — це, певно, безперервний процес?

Безумовно, так. Кожного дня черпаю нову інформацію з різних джерел, оскільки щодня з’являються нові препарати, а щотижня — нові методики лікування. Кожен лікар повинен проходити курси підвищення кваліфікації, брати участь у конференціях, вебінарах та симпозіумах, з’їздах та семінарах. Ми постійно опрацьовуємо нову медичну літературу, знайомимось з новітніми методами діагностики, обстеження та лікування. І все це надалі впроваджуємо в практику. Бути лікарем — це безперервне вивчення нової інформації.

Який у вас графік роботи і наскільки інтенсивні навантаження?

На мою думку, кожен акушер-гінеколог був би радий, якби у нього був так званий «графік роботи». Акушерство — це пологи, і ніхто ніколи не знає, коли вони почнуться і коли закінчаться. Загалом мій робочий день починається з 8:00 ранку в лікарні, де оглядаю післяопераційних хворих. Після цього приймаю людей у приватному кабінеті до 18:00. Наразі добових чергувань не маю. Бувають дні, що немає часу навіть випити кави, оскільки може бути декілька операцій підряд. 

Чи правда, що пологи частіше розпочинаються вночі?

Все індивідуально, але з свого досвіду можу сказати, що в більшості так. Ці процеси регулює нервово-гуморальна система жінки. Під час сну жінка не переживає, рівень стресу нижчий, ніж вдень, внаслідок цього адреналін дає більше можливості виділятись гормону окситоцину, який стимулює нормальну пологову діяльність. 

Чи можлива у вас «індивідуальна вахта», коли жінка обирає певного акушера і хоче народжувати тільки в нього?

Так, практикую це. Жінки часто просять мене приймати їхні пологи, бо довіряють мені як лікарю, оскільки вже були на обліку, народжували раніше чи звертались за рекомендаціями. В таких випадках я завжди повинен бути на місці, і в разі початку пологової діяльності у жінки якнайшвидше прибути в лікарню — не важливо, вдень чи вночі. 

З чого складається ваш робочий день — окрім, власне, супроводу пологів?

Ще є консультативні прийоми з приводу запальних захворювань жіночої сфери, консультації з приводу непліддя, передопераційні консультації щодо доброякісних уражень матки і додатків. На даний час широко використовую в практиці лапароскопічні і гістероскопічні втручання, які скорочують терміни перебування пацієнтки в лікарні і є малотравматичними для організму жінки.

Чи помічали ви за собою прояви профдеформації?

Так. Можу навести два приклади. Перший — я нерозлучний з телефоном у будні, вихідні і навіть у відпустці, адже не знаю, коли пацієнтам знадобиться моя консультація. Другий — став більш стресо стійким та емоційно стійким, оскільки з роками досвіду приходилось казати невтішні новини жінкам, її рідним. Це зробило мене емоційно стабільним.

Як змінилась професія акушера, можливості лікарів у окремих напрямках роботи — наприклад, за останні 10 років, з початку вашої кар’єри?

Сфера медицини розвивається щодня і дуже стрімко. Сучасні діагностика та обстеження йдуть вперед. Теперішні технології дозволяють встановити хромосомні патології плоду, групу крові та резус фактор в першому триместрі вагітності, дають можливості при необхідності проводити операції внутрішньоутробно чи переливати кров при резус-несумісності матері та плоду. Ще стрімкіше розвивається репродуктологія. Змінюються і погляди щодо поведінки жінки в пологах — тепер вона може вставати, ходити, перевертатись, не тільки лежати на спині та чекати. Частіше практикуються партнерські пологи. Також приходять молоді пари задля планування вагітності, щоб їхня малеча народилась здоровою. 

А щодо футуристики. Наприклад, у кардіології вже навчились друкувати серце на 3д принтері. А чого можна очікувати в акушерстві? 

Безболісних пологів, наприклад. Практика обезболення пологів стала широко розповсюдженою в останні 5 років. Приміром, епідуральна анестезія. Також повністю безболісні пологи можна провести за допомогою кесаревого розтину, але тільки за медичними показаннями. Втім є два випадки, коли жінці дозволено вибирати: якщо вже був кесарів розтин і якщо дитина знаходиться в тазовому передлежанні. 

Дедалі популярними в світі стають домашні пологи. Як ви ставитесь до цієї практики?

Негативно. Хоча пологи це фізіологічний процес, ніколи не знаєш, які ускладнення можуть виникнути. Йдучи за популярністю, жінка ризикує своїм здоров‘ям і дитиною. Народжувати в спеціалізованих закладах на сьогодні не так і погано. Є пологові зали, в яких жінка може зробити собі комфортні умови. Ви можете скласти з лікарем план пологів, обговорити за і проти певних маніпуляцій, яких би ви не хотіли. Це можуть бути навіть пологи при свічках та в темряві. Можете народжувати під музичний супровід вашого улюбленого виконавця, але головне – в безпеці. Все, що потрібно, – обговорити всі деталі з вашим лікарем.

  А партнерські пологи?

Звичайно, я за. Результати досліджень вказують: якщо жінка має безперервну підтримку з боку довіреної особи, пологи справді перебігають краще. Партнери на пологах часто допомагають акушерам, виконуючи важливу роль — нагадують, як дихати під час переймів, дають емоційну підтримку, заохочують рухатись, роблять масаж, дають воду. Жінки відчувають менший біль та краще його витримують, якщо близька людина в цей час тримає її за руку. Партнер створює для жінки позитивний емоційний фон, вона не відчуває себе самотньою. Чоловіки під час партнерських пологів вчаться співчувати жінках, що також ще більше скріплює їх взаємини.

Дослідження рівня стресу в різних професіях ставлять на одну сходинку лікаря та військовика. І ризик професійного вигорання надзвичайно високий. Як ви відновлюєтесь — емоційно та фізично?

Деколи, щоб відновитись фізично достатньо сну. Емоційне відновлення я відчуваю, коли проводжу час з дружиною та нашими доньками, друзями, на полюванні.

В які моменти ви надихаєтесь, згадуєте, чому обрали цю справу — попри складнощі?

Коли досвід підказує, як діяти в екстрених ситуаціях, коли швидко приймаю правильні рішення. Надихаюсь кожного разу, коли на світ з’являється живе, здорове дитя. Коли бачу вдячні, наповнені сліз та радості очі матері.

Народження дитини — особливий момент. Але у вас — чи тьмяніють емоції з часом? Чи перетворюється диво на щоденну рутину? 

Щоразу реагуєш спокійніше, але, як я казав раніше, щоразу це надихає.

Дякую за розмову. Легких вам робочих буднів!