Сьогодні у Верховній Раді України працює рівно 390 народних депутатів. Ця цифра — офіційна, зафіксована на порталі парламенту станом на 24 липня 2026 року. Конституція ж чітко прописує інше число — 450. Різниця майже в шістдесят мандатів виникла не за один день і не через чиюсь примху.
Парламент дев’ятого скликання розпочав роботу ще в серпні 2019-го з 424 обраними депутатами. Двадцять шість місць залишилися порожніми вже тоді — через окупацію Криму та частини Донецької й Луганської областей. Відтоді кількість лише зменшувалася: хтось пішов у уряд, хтось склав повноваження, хтось загинув, хтось втратив громадянство. І під час воєнного стану довибори неможливі.
Ця реальність змушує кожного присутнього в залі працювати з подвійною вагою. Кожен голос став відчутно дорожчим, а формування більшості — значно складнішим процесом, ніж п’ять-шість років тому.
Конституційна норма та реальний склад парламенту
Стаття 76 Конституції України визначає: Верховна Рада складається з чотирьохсот п’ятдесяти народних депутатів, яких обирають на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Ця норма не змінювалася з 1996 року і досі залишається базовою.
Фактична чисельність станом на липень 2026 року становить 390 депутатів. Це найнижчий показник за всю історію незалежної України.
Різниця між конституційним і реальним складом має дві головні причини. Перша — технічна: у 2019 році вибори не проводилися в 26 одномандатних округах на тимчасово окупованих територіях. Друга — накопичувальна: після початку повномасштабного вторгнення мандати втрачали через перехід на державні посади, особисті заяви, смерть, а в окремих випадках — через позбавлення громадянства. Під час дії воєнного стану проведення проміжних виборів заборонене, тому вакансії залишаються відкритими.
Парламент зберігає повноважність, бо на момент формування скликання було обрано більше двох третин конституційного складу. Проте для ухвалення більшості законів потрібна підтримка щонайменше 226 депутатів — абсолютна більшість від 450, а не від фактичної чисельності.
Як змінювалася кількість депутатів з 2019 року
На старті дев’ятого скликання в залі було 424 народні обранці. До 2022 року зниження відбувалося повільно — переважно через перехід окремих депутатів у виконавчу владу. Після 24 лютого 2022-го динаміка різко прискорилася.
Серед основних причин втрати мандатів — складання повноважень за власним бажанням, перехід на посади, несумісні з депутатським статусом, і трагічні випадки, пов’язані з війною. Окрему групу становили депутати колишньої «Опозиційної платформи — За життя», частина яких або склала мандати, або була позбавлена громадянства. Мажоритарники, які вибували, залишали свої округи без представника на роки, бо довибори під час воєнного стану неможливі.
До середини 2025 року чисельність опустилася нижче 400. Навесні 2026-го вона сягнула 390 і стабілізувалася на цьому рівні. Кожне наступне зменшення робить роботу парламенту вразливішою: для прийняття рішень доводиться шукати голоси не лише всередині найбільшої фракції, а й серед груп і позафракційних депутатів.
Сучасна структура: фракції та групи
Навіть зі зменшеною чисельністю Верховна Рада зберігає чітку фракційну архітектуру. Станом на 24 липня 2026 року депутати розподілені так:
| Фракція або група | Кількість депутатів | Тип об’єднання |
|---|---|---|
| Слуга народу | 226 | Фракція |
| Європейська Солідарність | 26 | Фракція |
| Батьківщина | 24 | Фракція |
| Платформа за життя та мир | 21 | Група |
| Голос | 19 | Фракція |
| Довіра | 19 | Група |
| За майбутнє | 18 | Група |
| Відновлення України | 17 | Група |
| Позафракційні | 20 | — |
Дані офіційного порталу Верховної Ради України.
Фракція «Слуга народу» залишається найбільшою, але вже не може самостійно забезпечити 226 голосів. Будь-яке важливе рішення потребує домовленостей з іншими об’єднаннями. Це змінило стиль роботи парламенту: замість вертикалі монобільшості з’явилася практика постійних міжфракційних переговорів.
Як працює Рада з меншою кількістю депутатів
Конституція вимагає для більшості рішень абсолютної більшості від конституційного складу — 226 голосів «за». Навіть коли в залі присутні лише 300–320 депутатів, поріг залишається тим самим. Це створює додаткове навантаження на лідерів фракцій і робить кожен голос критично важливим.
Мінімальна кількість депутатів, за якої парламент зберігає здатність ухвалювати рішення, — 226. Усе, що нижче, фактично паралізує законодавчий процес.
На практиці сесійна зала рідко буває заповнена повністю. Середня відвідуваність коливається близько 60 відсотків. Проте ключові голосування — бюджет, кадрові призначення, закони воєнного часу — збирають значно більше присутніх. Система електронного голосування фіксує кожен результат, і будь-яка спроба «продавити» рішення без належної кількості голосів одразу стає публічною.
Окремий виклик — робота комітетів. Зі зменшенням загальної чисельності зменшилася і кількість членів у комітетах. Деякі з них працюють на межі кворуму, що сповільнює підготовку законопроєктів.
Перспективи після війни та можливі зміни
Питання скорочення конституційного складу парламенту обговорюється вже не перший рік. Ще 2019-го президент подавав законопроєкт про зменшення кількості депутатів до 300. У 2025 році голова Верховної Ради публічно допускав таку можливість, посилаючись на демографічні зміни. Проте будь-які зміни до Конституції вимагають 300 голосів і складних процедур, які під час війни практично нереалістичні.
Після завершення воєнного стану країна зіткнеться з необхідністю провести нові парламентські вибори. Тоді постане питання не лише про кількість місць, а й про виборчу систему. Чи залишиться змішана модель, чи буде запроваджена повністю пропорційна — дискусії тривають. Так само відкритим залишається питання, як саме будуть представлені території, які зараз перебувають під окупацією.
Поки що парламент працює в режимі «що маємо». 390 депутатів — це реальність 2026 року. Вона вимагає від кожного з них вищої дисципліни, готовності до компромісів і розуміння, що кожне рішення ухвалюється в умовах підвищеної відповідальності.
Верховна Рада залишається єдиним законодавчим органом країни. Її зменшений склад не скасовує повноважень, але змінює динаміку роботи. Конституційні 450 мандатів — це норма, до якої Україна повернеться лише після вільних виборів на всій території. До того часу парламент живе з тією чисельністю, яку диктує війна і політичні процеси. І саме ця реальність визначає якість законів, які сьогодні впливають на життя кожного громадянина.
