Середньорічна температура повітря в Буркіна-Фасо сягає 30,4 °C. Це найвищий показник серед усіх країн планети за період 1991–2020 років. Країна лежить у зоні Сахелю — перехідній смузі між Сахарою і вологими саванами, де сонце майже не знає відпочинку, а дощі приходять лише на кілька місяців.
Багато хто одразу згадує Кувейт чи Катар, де термометри влітку перетинають позначку 50 °C. Проте рекордна денна спека і середня температура за весь рік — різні речі. Саме за другим критерієм Буркіна-Фасо впевнено тримає перше місце, випереджаючи Малі, Сенегал і навіть пустельні держави Перської затоки.
Ця африканська країна без виходу до моря щодня живе в умовах, які для більшості європейців здаються екстремальними. Тут спека — не сезонный гість, а постійний сусід, який впливає на все: від сільського господарства до архітектури хат.
Чому саме середньорічна температура визначає «найгарячішу» країну
Метеорологи порівнюють країни за середньою температурою за багато років, а не за одним рекордним днем. Дані беруть із мережі наземних станцій і супутникових спостережень, потім усереднюють мінімуми і максимуми за добу, місяць і рік. За розрахунками Climatic Research Unit і Світового банку, Буркіна-Фасо має 30,40 °C. Малі йде другою з 29,21 °C, Аруба — третьою з 29,17 °C.
Рекордні піки, навпаки, фіксують в інших місцях. 21 липня 2016 року на станції Мітріба в Кувейті повітря прогрілося до 53,9 °C. Всесвітня метеорологічна організація підтвердила цей показник як найвищий для Азії. Проте взимку в Кувейті температура падає до 10–15 °C, тому середньорічний результат виходить значно нижчим — близько 26–27 °C.
Саме тому країни Сахелю, де ніч майже не приносить прохолоди, а день завжди жаркий, опиняються на вершині списку. Тут немає сонячної радіації величезна, хмарність низька, а висота над рівнем моря невелика — ідеальні умови для постійного нагріву поверхні.
Клімат Буркіна-Фасо: три зони однієї спеки
Країна розділена на три кліматичні пояси. На півночі панує сахельський клімат з опадами менше 600 мм на рік. У центрі — північно-суданська зона з 600–900 мм. На півдні — південно-суданська, де дощів більше 900 мм. Але скрізь середня температура залишається високою.
У столиці Уагадугу денні максимуми в березні–квітні регулярно перевищують 39–40 °C. Уночі стовпчик термометра рідко опускається нижче 25 °C у спекотний сезон. Сухий період триває з листопада по травень. Тоді дме гарячий вітер харматан, який приносить пил із Сахари і робить повітря ще сухішим.
Дощовий сезон короткий — з червня по вересень. Тоді температура трохи знижується через хмари, але вологість зростає, і спека стає важчою. Місцеві жителі кажуть, що саме в цей час тіло «плавиться» від поєднання тепла і вологи.

Порівняння найспекотніших країн світу
Ось як виглядає топ-5 за середньорічною температурою (дані за 1991–2020 роки):
| Місце | Країна | Середньорічна температура, °C | Континент |
|---|---|---|---|
| 1 | Буркіна-Фасо | 30,40 | Африка |
| 2 | Малі | 29,21 | Африка |
| 3 | Аруба | 29,17 | Південна Америка |
| 4 | Сенегал | 28,90 | Африка |
| 5 | Мавританія | 28,82 | Африка |
Джерела даних: Wikipedia на основі Climatic Research Unit та Світового банку.
Аруба — невеликий острів у Карибському морі — потрапила в рейтинг завдяки стабільно високій температурі океану навколо. Але її площа крихітна порівняно з Буркіна-Фасо, де спека охоплює майже всю територію.
Як люди живуть у такій спеці
Архітектура тут пристосована до спеки. Традиційні глинобитні будинки з товстими стінами тримають прохолоду вдень. Дахи роблять плоскими або з легкого матеріалу, щоб не накопичувати тепло. У містах з’являється кондиціонування, але воно доступне далеко не всім.
Робочий день часто починається дуже рано — о 5–6 ранку, а в найспекотніші години люди ховаються в тінь. Ринки працюють уранці і ввечері. Воду зберігають у глиняних глечиках, які природно охолоджують рідину через випаровування.
Одяг — світлий, вільний, з бавовни. Чоловіки носять довгі туніки, жінки — барвисті сукні з покривалами. Голову обов’язково захищають від прямих променів. Діти змалку звикають пити багато води і не бігати під полуденним сонцем.
У північних районах Буркіна-Фасо середня температура в найспекотніші місяці перевищує 35 °C, а ґрунт прогрівається так, що ходити босоніж майже неможливо.
Вплив змін клімату на найгарячішу країну
Сахель нагрівається швидше за середньосвітовий показник. Температура тут зростає приблизно в 1,5 раза швидше. За останні десятиліття частота екстремальних хвиль спеки збільшилася. Посухи стають довшими, а коли дощі все ж приходять — вони часто зливові й руйнівні.
Сільське господарство, від якого залежить більшість населення, страждає найбільше. Просо, сорго і бавовна потребують стабільної вологи. Коли сезон дощів запізнюється або обривається, врожай падає. Тваринництво теж під загрозою: пасовища висихають, і пастухи змушені йти все далі на південь.
Міжнародні організації фіксують зростання внутрішньої міграції. Люди з півночі переїжджають у більш вологі райони або до міст. Уагадугу росте швидкими темпами, і навантаження на інфраструктуру збільшується.
Чи може хтось «обігнати» Буркіна-Фасо
Малі йде майже впритул. Якщо кліматичні моделі підтвердяться, різниця між двома країнами може зменшитися. Проте географія на боці Буркіна-Фасо: вона розташована трохи південніше від найжаркіших пустельних районів Малі, але все одно отримує достатньо сонячної енергії без сильного нічного охолодження.
Країни Перської затоки мають шанс піднятися в рейтингу лише якщо зимові температури почнуть різко зростати. Поки що цього не відбувається. Острівні держави Карибського басейну і Тихого океану залишаються «теплими», але їхні показники стабільні й не перевищують 29,5 °C.
Станом на 2026 рік Буркіна-Фасо продовжує утримувати статус найгарячішої країни світу за середньорічною температурою повітря.
Спека тут — не тимчасове явище і не туристичний атракціон. Це фундаментальна умова життя мільйонів людей. Вона формує культуру, економіку, звички і навіть характер. Поки сонце над Сахелем світить так само яскраво, Буркіна-Фасо залишатиметься тією країною, де термометр майже ніколи не показує «нормальну» для європейця цифру.
Розуміння цього рекорду допомагає краще уявити масштаби кліматичних викликів Африки. Коли середня температура країни перевищує 30 °C, кожен додатковий градус відчувається особливо гостро. І саме тому досвід Буркіна-Фасо важливий не лише для метеорологів, а й для всіх, хто думає про майбутнє планети.