Станом на середину 2026 року відкриті джерела фіксують трохи більше сорока винищувачів Су-57, включно з прототипами. Це далеко від початкових амбіцій Москви, яка ще у 2019-му підписала контракт на 76 серійних машин до кінця десятиліття. Реальність виявилася значно скромнішою: виробництво йде повільно, а точні цифри залишаються предметом оцінок, а не офіційної статистики.
Російський п’ятого покоління винищувач Су-57 (за класифікацією НАТО — Felon) уже кілька років стоїть у центрі уваги військових аналітиків. Його поява мала стати відповіддю на американські F-22 і F-35, але темпи збирання та бойове застосування показують іншу картину. Кількість машин, які реально стоять на озброєнні, вимірюється десятками, а не сотнями.
За даними Wikipedia станом на 2026 рік, загалом побудовано 44+ літаки, з яких близько десяти — випробувальні прототипи.
Ця цифра включає як серійні зразки для Повітряно-космічних сил Росії, так і перші експортні машини. Алжир отримав перші два Су-57E наприкінці 2025 року і став першим іноземним оператором цього типу.
Скільки Су-57 реально в строю
Операційний парк значно менший за загальну кількість збудованих планерів. Незалежні оцінки, зібрані з відкритих джерел на початок 2026 року, говорять про 25–35 машин, які можна вважати боєздатними або близькими до цього стану. Частина прототипів використовується для випробувань нових двигунів і систем, тож у бойових частинах їх майже немає.
Російське Міністерство оборони ніколи не публікувало повного списку бортових номерів. Аналітики відстежують фотографії, відео з аеродромів і рідкісні офіційні повідомлення про передачу партій. У 2022–2024 роках фіксували кілька невеликих партій — по 2–4 машини. У 2025 році підтверджених поставок майже не було, а перша партія 2026-го з’явилася лише в лютому і, за оцінками, налічувала від двох до чотирьох літаків.
Алжирська угода додає ще кілька одиниць. За різними повідомленнями, контракт передбачає від 12 до 14 машин із поетапною поставкою до 2028 року. Станом на літо 2026-го підтверджено щонайменше дві.
Історія виробництва: від прототипів до серії
Програма ПАК ФА, з якої виріс Су-57, стартувала ще на початку 2000-х. Перший політ прототипу T-50 відбувся у 2010 році. Серійне виробництво офіційно розпочалося у 2019-му на Комсомольському-на-Амурі авіаційному заводі. Перший серійний літак передали військам у грудні 2020-го.
Темпи збирання залишалися низькими. У 2022 році передали близько чотирьох машин, у 2023-му — до дванадцяти. Плани на 20–22 літаки на рік так і не реалізувалися. Причини добре відомі: проблеми з двигуном «Виріб 30» (пізніше AL-51F-1), залежність від імпортної електроніки, яку перекрили санкції, і необхідність постійних доопрацювань конструкції.
У травні 2026 року вперше піднявся у повітря двомісний варіант Су-57D. Це не збільшує бойовий парк, але показує, що конструкторське бюро продовжує роботу над сімейством.
Порівняння оцінок різних джерел
Цифри, які публікують аналітики, помітно розходяться. Нижче — зведена таблиця на основі відкритих даних середини 2026 року.
| Джерело / оцінка | Загальна кількість збудованих | Операційні / серійні (орієнтовно) | Примітки |
|---|---|---|---|
| Wikipedia (2026) | 44+ | близько 30–34 | Включно з 10 прототипами |
| National Interest (січень 2026) | ~32 | 12–20 боєздатних | Включно з прототипами |
| Незалежні OSINT-оцінки | 30–40 | 25–35 | Станом на початок 2026 |
| Контракт РФ 2019 року | 76 (план) | — | До 2027–2028 років |
Дані таблиці базуються на матеріалах Wikipedia та аналітичних публікаціях National Interest.
Різниця між «збудовано» і «в строю» пояснюється просто: частина машин ще проходить державні випробування, частина використовується як стенди для нових систем, а кілька могли бути втрачені або пошкоджені під час експлуатації.
Чому виробництво йде так повільно
Санкції після 2022 року суттєво ускладнили доступ до сучасної електроніки. Російські підприємства змушені шукати замінники, що впливає і на якість, і на терміни. Друга проблема — двигун. Поки більшість серійних Су-57 літають на модернізованих AL-41F-1, повноцінний двигун п’ятого покоління все ще проходить випробування.
Вартість однієї машини, за різними оцінками, коливається в межах 35–50 мільйонів доларів. Для порівняння, серійний F-35 вже давно перетнув позначку в тисячу одиниць, а річне виробництво сягає майже двохсот літаків. Су-57 залишається штучним продуктом.
Навіть якщо Росія виконає контракт на 76 машин до 2028 року, це все одно буде в десятки разів менше, ніж парк американських п’ятого покоління винищувачів.
Алжирська угода стала першим реальним експортним успіхом. Інші потенційні покупці — Індія, В’єтнам, Ірак — поки лише вивчають пропозиції. Індія, зокрема, розглядає Су-57 як можливий проміжний варіант, але остаточного рішення немає.
Бойове застосування і перспективи
Су-57 епізодично з’являвся в зоні бойових дій з 2022 року. У травні 2026-го повідомляли про повернення типу до активних пусків крилатих ракет. Масштабного застосування, яке б дозволило перевірити заявлені характеристики стелсу та суперманевреності, поки не спостерігалося.
Подальше збільшення парку залежить від двох факторів: стабільності постачання комплектуючих і успішного впровадження нового двигуна. Якщо обидва питання вирішаться, темпи можуть зрости до 10–15 машин на рік. Поки що таких ознак мало.
Станом на липень 2026 року Су-57 залишається рідкісним і дорогим літаком. Його кількість — близько чотирьох десятків збудованих і приблизно три десятки потенційно боєздатних — чітко показує, наскільки складно навіть великій авіаційній промисловості швидко вийти на серійне виробництво винищувача п’ятого покоління в умовах санкцій і технологічних обмежень.
