Епідеміологи та інфекціоністи прогнозують: після спалаху кору в Україні може бути спалах значно небезпечнішого захворювання – дифтерії. Зважаючи на низький рівень вакцинації, це захворювання може спричинити епідемію.
Згідно з календарем щеплень, аби захистити дитину від дифтерії, її треба вакцинувати у 2, 4 і 6 місяців, а потім – у півтора року. Для таких профілактичних щеплень у поліклініках є індійська вакцина АКДП. У 6 років дитині вводять двокомпонентну вакцину проти дифтерії і правця (без кашлюка). А далі кожні 10 років треба проводити ревакцинацію, аби підтримувати імунітет проти дифтерії. Відтак вакцинація від дифтерії призначена не лише дітям, а і дорослим.
– Це інфекційне захворювання, викликане дифтерійною бактерією, що передається повітряно-крапельним шляхом. Коли дифтерійна бактерія потрапляє у дихальну систему, вона виробляє токсин, що руйнує тканини дихальної системи та може привезти до летальних випадків.
Під час епідемії дифтерії в Україні у 90-х роках захворіло майже 20 тисяч людей, 696 з них померли. Зупинити епідемію може вакцинація. На Тернопільщині ін’єкцій достатньо, понад 240 тисяч доз, – розповідає завідувач відділу епіднагляду «Тернопільського обласного лабораторного центру МОЗ України» Марія Павельєва.
Тернополяни зізнаються, не всі мають щеплення від дифтерії. Частина остерігається неякісного виробництва.
– Я не маю жодного щеплення від дифтерії, але це небезпечна хвороба. Онуки мої також поки що не вакциновані, ми не довіряємо тим вакцинам що є в поліклініці. Замість пропонованої індійської, замовили бельгійську. Будемо колоти її, – розповідає тернополянка Ганна Кікта.
Епідеміологи наголошують, коли дифтерійна бактерія потрапляє у дихальну систему, вона виробляє токсин. Захворювання проявляється у вигляді ангіни, коли у горлі утворюються плівки, що можуть ускладнювати дихання та ковтання. Токсин може спричинити: слабкість, біль у горлі, лихоманку, набряк залоз у шиї. Токсин також може потрапити у кров і вразити серце, нирки і нервову систему.
Ускладнення від дифтерії можуть включати: блокування дихальних шляхів, пошкодження серцевого м’яза (міокардит), ушкодження нерва (поліневропатія), легеневу інфекцію (дихальну недостатність або пневмонію).