Зміст
Судова охорона це спеціалізована структура, без якої повноцінна робота судів у сучасних умовах майже неможлива. Вона забезпечує фізичну безпеку приміщень, суддів, працівників апарату та всіх учасників процесів — від потерпілих і свідків до адвокатів і прокурорів. У час, коли емоційні справи, резонансні рішення чи зовнішні загрози можуть порушити хід правосуддя, саме ця служба створює умови для спокійного, неупередженого розгляду справ.
Створення окремого органу стало відповіддю на потребу судової гілки влади мати власний професійний інструмент захисту. На відміну від загальних правоохоронних структур, судова охорона безпосередньо підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації. Така модель гарантує, що пріоритетом залишається незалежність суддів, а не адміністративні вказівки ззовні.
Сьогодні Служба судової охорони охоплює майже всі об’єкти системи правосуддя — понад 640 будівель судів та установ по всій країні. Деякі з них розташовані в прифронтових районах або на територіях, де тривають активні бойові дії, проте робота не припиняється. Це демонструє: безпека правосуддя — не абстракція, а щоденна системна робота.
Як формувалася судова охорона в Україні
Ідея спеціалізованої охорони судів має глибоке коріння. Ще за часів Гетьманщини генеральний суддя мав власну охорону — джурів. У незалежній Україні перші спеціальні підрозділи судової міліції з’явилися 1997 року. У 2003-му їх об’єднали в спецпідрозділ «Грифон» при Міністерстві внутрішніх справ. Ці підрозділи виконували схожі функції: охороняли суди, забезпечували порядок у залах, захищали суддів.
Після реформи Національної поліції у 2015 році «Грифон» ліквідували. Охорону судів тимчасово перебрали на себе підрозділи поліції та Національної гвардії. Проте практика показала: загальні правоохоронні органи не завжди можуть забезпечити той рівень спеціалізації та підзвітності судовій владі, який потрібен для незалежного правосуддя.
4 квітня 2019 року Вища рада правосуддя затвердила Положення про Службу судової охорони. Саме ця дата вважається днем створення сучасної структури. За кілька років Служба повністю розгорнула територіальні управління в усіх регіонах і взяла під охорону переважну більшість судових об’єктів.
Правові засади діяльності
Основний документ — стаття 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Там чітко визначено: Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
Додатково діяльність регулюють Положення про Службу судової охорони, затверджене Вищою радою правосуддя, а також норми Закону «Про охоронну діяльність» та дисциплінарного статуту Національної поліції (останній поширюється на співробітників Служби). Така правова база поєднує спеціальний статус органу судової влади з вимогами до воєнізованої охорони.
Підзвітність Вищій раді правосуддя — ключовий елемент. Вона означає, що стратегічні рішення щодо розвитку Служби ухвалює саме суддівське самоврядування, а не органи виконавчої влади. Це захищає судову охорону від політичного впливу та гарантує фокус на потребах саме правосуддя.
Основні завдання Служби судової охорони
Закон та Положення окреслюють п’ять ключових напрямків роботи. Кожен з них має чіткі механізми реалізації.
- Підтримання громадського порядку в суді та на його території. Співробітники стежать за дотриманням тиші, черги, правил поведінки в залах засідань. При перших ознаках конфлікту вони діють на випередження — попереджають, роз’яснюють, а за потреби — вживають заходів.
- Припинення проявів неповаги до суду. Це може бути вигук, образа на адресу судді, спроба зірвати процес. Охорона фіксує факт, складає протокол і, залежно від тяжкості, передає матеріали до поліції або суду для накладення стягнення.
- Охорона приміщень судів, органів та установ системи правосуддя. Більшість об’єктів перебувають під цілодобовою охороною. Встановлено пропускний режим, технічні засоби контролю, системи відеоспостереження.
- Державне забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей. Для суддів, які отримали реальні загрози, призначають особисту охорону, проводять оцінку ризиків, організовують супровід до суду та додому, а в критичних випадках — тимчасове переміщення.
- Забезпечення безпеки учасників судового процесу. У залі засідань офіцери охорони перебувають постійно. Вони реагують на спроби тиску на свідків, потерпілих чи суддю, запобігають пронесенню заборонених предметів.
Кожен напрямок працює не ізольовано. Наприклад, пропускний режим безпосередньо впливає на безпеку учасників процесу, а особиста охорона судді часто поєднується з підтриманням порядку під час резонансних справ.
Структура та підрозділи
Служба складається з центрального органу управління та територіальних управлінь — по одному в кожній області та окремо для Києва і Київської області. Загальна штатна чисельність сягає 8500 посад, фактична — близько 4000 співробітників станом на середину 2025 року.
У структурі діють кілька спеціалізованих підрозділів:
- Підрозділи охорони — основна ланка, що забезпечує пропускний режим і порядок у судах.
- Групи швидкого реагування — мобільні підрозділи для нештатних ситуацій: спроби нападу, загрози вибуху, масові порушення порядку.
- Підрозділи особистої безпеки суддів — займаються саме захистом суддів та їхніх родин.
- Навчальний центр у Вінницькій області — готує та підвищує кваліфікацію персоналу за сучасними стандартами, зокрема з урахуванням досвіду іноземних аналогів.
Така структура дозволяє гнучко реагувати на різні сценарії — від рутинного контролю відвідувачів до екстрених випадків.
Як це працює на практиці
Кожен відвідувач суду проходить через рамку металошукача та огляд речей. За 2025 рік щомісяця фіксували попередження пронесення 17–18 тисяч і більше заборонених предметів. Серед них — вогнепальна зброя, набої, холодна зброя, вибухові та токсичні речовини. Тільки за окремими періодами кількість виявленої зброї сягала понад 12 тисяч одиниць на рік.
Коли в залі засідань виникає напруга, офіцер охорони не одразу застосовує силу. Спочатку — попередження, прохання припинити дії. Якщо це не діє — видалення з зали, складання протоколу про адміністративне правопорушення. У серйозних випадках матеріали передають Національній поліції.
Для суддів, які перебувають під загрозою, діє система персонального захисту. Це не лише фізична присутність охоронця. Проводиться аналіз загроз, планується маршрут пересування, організовується взаємодія з місцевими правоохоронцями. У 2025 році кількість припинених протиправних дій зросла порівняно з попереднім роком — до 67 випадків, з них кілька — безпосередньо в залах судових засідань.
Судова охорона в умовах воєнного стану
Повномасштабне вторгнення значно підвищило навантаження на Службу. У 2022 році кількість спроб пронести зброю до судів зросла в десятки разів порівняно з попереднім роком. Деякі суди в прифронтових областях працювали під обстрілами, проте завдяки охороні вдавалося зберігати внутрішній порядок і продовжувати процеси.
Частина об’єктів на тимчасово окупованих територіях не охороняється фізично, проте Служба адаптувала роботу: посилено захист судів, куди перемістили провадження з небезпечних регіонів, збільшено увагу до суддів, які розглядають справи, пов’язані з воєнними злочинами.
Стратегія розвитку Служби на 2024–2026 роки передбачає подальше посилення технічної оснащеності, розширення можливостей груп швидкого реагування та вдосконалення системи оцінки ризиків. Бюджет на 2026 рік становить близько 1,3 мільярда гривень — це інвестиція в стабільність усієї судової системи.
Підготовка кадрів та оснащення
Співробітники Служби проходять спеціальну підготовку у Навчальному центрі у Вінниці. Програма включає тактичну, юридичну, психологічну та фізичну складові. В основу покладено досвід провідних європейських структур, зокрема італійських карабінерів.
Оснащення відповідає нормам для воєнізованої охорони: штатна зброя, засоби індивідуального захисту, засоби зв’язку. Проте в перші роки існування Служби фіксувалися певні проблеми з повним укомплектуванням — ситуація поступово виправляється завдяки державному фінансуванню та пріоритетам судової реформи.
Чому судова охорона залишається критично важливою
Незалежне правосуддя неможливе без реальної безпеки його носіїв та учасників. Коли суддя знає, що під час розгляду справи не виникне хаосу в залі, а після — не буде загрози для нього чи родини, він може ухвалювати рішення виключно на підставі закону та доказів.
Кожен громадянин, який переступає поріг суду, проходить через систему контролю, створену саме для його ж захисту. Це не обмеження прав, а умова, за якої правосуддя може бути справедливим і доступним. Служба судової охорони — це той невидимий, але надійний фундамент, на якому стоїть довіра суспільства до судової влади в Україні.
Дані про діяльність та показники базуються на офіційних звітах судової влади України.
